Феєрія для іншого разу

— Йому заплатили! Йому заплатили! — волав він. І кивав на мене пальцем! а я захлинався в гноївці, тонув! От вона — мерзенність буття! Усі припхалися! усім кортить посцяти! і Естремі, і малому Лео!.. Тягнуть Ельзу за штанці!.. Скандал на гноєвищі! Усі здирають з неї штанці!.. щоб усе обісцяти! Ельза! Розпука Ельзи!.. її штанці не піддаються й десятьом! двадцятьом! тридцятьом: ридання Ельзи[129]! Хочуть, щоб вона теж страждала! І звиваються вшістьох, увісьмох! хапають за міжніжжя! А Ельза верещить! Я верещу з нею! Я не марю!.. І той теж заволав! сусід! і абортниця з шістнадцятої! Пі-пі! піііі! пі-піііі! це по-балданському! Я не марив!.. Я не марив!.. Я сидів!.. Я все бачив!.. Я все чув!.. та ба, куди поділась тачка?.. Я ж тут! Отут! Отут! на табуреті! Отут! Отут! Я не їхав! чи не дивно?.. чи не дивно?.. Верещав із ними вголос… з шістнадцятою!.. з вісімнадцятою і сто тридцятою!.. Перекричав тхора… стінотруса… «Аюлав'ю!» кричу йому!.. це з Шекспіра!.. «Аюлав'ю!» А він у стіну! з розгону! тобто тхір-сусіда! Та я всіх бачу! Ах, іще як бачу! Пику Франсуа у єдвабних черевичках і тирольському костюмі, і в дворозі… І Дароносця зі Штюпнаґелем під сходами у Комеді-Франсез! пустують, звідникують! Пі-пі! Пі-пі! містичні й таємничі далі нікуди!.. що не кажи, а ще ті капосники, що викрали мене в лапонців! І вивезли через Ретонд до Ашера! мої кишки кашею!.. пробили тюремні мури! Мене, відомого розбійника! тихого зрадника! Без бешкету! тільки гавкав, щоб домогтись промивання, а мене попхали шляхами! кавалькада! в якому стані! Скандал з бруківкою на всю Фландрію[130]! утікач силоміць! я нічого не просив у великих воріт!.. які чарівно розчахнулися самі!.. а тут тачка і гоп! уперед! вісь горить! і вся чортівня скрипить, димить! навтьоки! дванадцять тисяч кілометрів, як злодії! сором! сором! звісно, сирени завивають!.. і собаки, і тривога в порту! і поліція сюрчить зусібіч! і пожежники летять в усі боки містом Балтавія з великими й малими драбинами! «Затримати шаленців! у лазарет! у лазарет!» і дванадцять собачих зграй мчать полями! кладовищами! Ого, як я вас розважаю!.. і зважаю!.. а як же Час? Час прийшов до мене… лихо людину виснажує, убиває… Я не хочу померти без вілли!.. мій розум схитнувся, та розуміння порядку речей при мені…

А ще отой зі своєю Фарисейкою!.. Перепрошую за подробиці… Адже я все бачу!.. Я бачу все крізь стіни…

— Ну й де вони тепер, наш ясновидцю?..

— Я вам казав! Я вам казав! Я їх викрив! І описав! Усе! Тачка! Цибуля!.. У грязюку ген за Ашером! перехилили отак і бубух!.. А ще весь час хрестилися!.. і сцяли на мене з краю ями!.. Я їх бачив! я чув! З глибини я волаю! З глибини!.. в тірольській одежі й дворогах! Я зі стіни очей не зводжу!.. уже не надурять із тачкою!.. з лопатою! з божевільним галопом!.. Я протестую! Я протестую! Вони знову тербічать мене півпритомного! Я чую стогін звідусіль!.. а мою мелодію хто почує? Ніхто! Не я?.. ніхто… Усім начхати!.. «Єоп! Єоп!» нехай собі порвуть горлянки!.. усі в'язні!.. мотузки!.. хай виблюють собі легені!.. моя мелодія нікому не потішить слуху!.. Нехай собі розквасить качана, той тхір! у ґвалті жахів, бувайте!.. Ніхто й не скривиться!.. Ви опинилися на дні падіння, отож мовчіть!.. Ви у корпусі «К»!.. Ви не по той бік могил?.. по той бік кладовища?.. де ошатні будинки?.. бачите ошатні будинки?.. Вісім поверхів, усі вигоди… Проте даруйте!.. Ви дивитесь із камери… не з ошатного будинку… ви десь за три… чотири кілометри… за кладовищем… от де квітучий краєвид!.. Тобто з тюрми, де ви… за кладовищем… попервах я мав ще якусь силу, дотягувався й дивися крізь ґрати і добре бачив, добре бачив… «вісім поверхів», десь за три… чотири кілометри!.. Тепер уже немає сил… і Ортензія раптом залетить і мене задушить… він увесь час біля моїх ґрат… я бачив ті будинки, я вам нічого не брешу… таких будинків вам бажаю!.. Ми згадували рай?.. що він існує?.. чи не існує?.. Рай — нехитре місце, це будинки за три кілометри заселені вісім поверхів! усі вигоди! вікна, віконниці, ліфт, краєвид, не те що з-за ґрат визирати… Я вже не годен дотягнутися… Струпи прилипли… Я оце щойно говорив, мовляв, повіситися!.. Самохвальство!.. але ж Ортензія та інші?.. двороги?.. тирольці?.. Прибіжать і схоплять!.. а ще й Лео, Тото, Жюль!.. а ще Естрема!.. Куди подітися?.. Знову кинуть у тачку і гай-гай! у путь!