Феєрія для іншого разу

Отже, Клеманс із хлопцем поспішили, але лиш трохи… Думали, раніше всіх, доки нема натовпу… Бо який сенс знати мене, дружити ще з чотирнадцятого! Хлопець нишком підступним оком зиркає на мої книжки на похилених полицях… У Клеманс буде порядок! Книжки не лежатимуть, де не слід! Ні! Це у мене все гамузом! Вони прийшли, як «дочасні спадкоємці»… У Клеманс усе бездоганно! У неї в «інтер'єрі»… Але чорт забирай, я вже кажуся! Занадто простодушний! Хлопець! Шибениця! Радіо-Браззавіль! Гільйотина! Спадок! До біса їхню цікавість! Я дивлюся на Клеманс, пильно вдивляюся… Більш ні тіні вроди… набряки, зморшки, блідість… Зараз скажу їй: похмура потворо, ти лиш огрядна хвора хвойда! Забирайся звідси! І ти, і твій виплодок! Геть!

Вони варті брутальності! Прийшли подивитися на смерть приреченого, назавтра повішеного, але сама вже майже мертва!.. від протікань, підтирань, гнилих клімаксань! Від жовчі! Жінки восковіють, псуються, тануть, розтікаються, заковбашуються, сочаться під себе! ядуче лукавство, отрута, сморід, фіброми, брижі, молитви… Огидне видиво, як догоряє свічка, жінка теж… Месу відправлено… Ідіть собі! Ідіть! Нема чого посміхатися!..

Та вони все ще тут обоє… Ну ж? Ну ж? Щось скажуть? не скажуть? Чого їм нарешті і врешті-решт треба? Тпрусь! У них мало рішучості!

— Ну ж бо! Ну ж бо!

Підганяю їх…

Мовчать!

А знайомі ми вже давненько, тобто Клеманс і я… вже тридцять два роки, я полічив… тридцять два роки, це не абищо… Будинок, якому тридцять два роки, це вже дата! Нужники протікають, ліфт уже не ходить, двірничка вже бридка баба… Це для порівняння… усе вичовгується…

Далеко той день, коли ми вперше стрілися… У мене пам’ять дай Боже, усе закарбовую, нічого не можу забути… Це не доказ великого розуму… Пам'яттю не розживешся… та вже як є… Називаю число, місяць травень, п'ятнадцяте, Валь… лікарня Валь-де-Ґрас… Давно це було, Валь!.. Та не хочу заводити вас у спогади…

Знову дивлюся на хлопця отам під стіною, невдячного телепня… Не змальовую його докладно, він того не вартий… Нишпорить у кишені… нехай собі… всі хлопці нишпорять в кишенях… револьвер? ерекція? А вугрі… Щось прописати?.. Втім, ні, не варт… Нехай вже йдуть… Вони за де Ґолля… вся родина… За кого їм іще бути! Це на часі… Ненависть на часі! Ненависть завжди однакова, але тепер на часі!.. Їх у Парижі чотири мільйони, і всі киплять тією ж ненавистю, тією, що на часі… Це не абищиця — чотири мільйони ненавистей!.. Останній фріц у Вілет[6], і всі мерщій на кухню по ножі! Це святе! Рогатки, шахраї, принципи, Честь, Батьківщина! Я учасник всенародного повстання, мої нирки, голова, аорта… Обіцяно грубий шмат м'яса з метр завтовшки на площі Згоди! Привселюдне членування зрадницької туші! Усе по хвилинах, усе гарантовано, не те що смикання на Марні чи порпання «по-верденському». Лóви на сто тисяч проти одного! Абсолютно без ризику! Сповнення мрій усіх панянок, пань і великих чинбарних цехів! Чинбарство — гордість національних промислів! Суцільна насолода! Полювання на спутаного й безголосого звіра, здобич на тарелі! Піднесення, Батьківщина, Шал!

Може, у нього браунінг, у хлопця, он, з підступним виглядом. А чим він важить? А нічим! Слава? Медаль! Упритул, бабах! Свинцю в серце! Він не марить! Їх не шестеро-семеро! Їх не юрба… він би не проти… А Клеманс поклала око на мої апартаменти, вид на Париж, із ліфтом, метро поруч… У них чотири кімнати у Ванв… зі зручностями, звісно, та тіснувато! Вона мріє крізь моє розчахнуте вікно… потім знову оглядає меблі, стелю, цю стінку можна прибрати… вона все облаштує…

Радіохвилі розпалили апетити, що моя хата звільниться, вулиця Ґавено, № 18, Монмартр, вони називають і поверх — восьмий!.. навіть поверх.

Це можливо, це навіть імовірно, вони штовхнуть мене з вікна… і вже на тротуарі пошинкують…

Пані Есмеральда з п'ятнадцятого будинку, яка завжди зі мною люб'язна, переказала мені через даму, чийого прізвища я наразі не можу назвати… Пані Есмеральда манікюрниця, її клієнтки знають геть усе… Про висадку[7] відомі час і точне місце… Жодного сумніву. А ще балакуни! кафе, юрба, тротуари! Велетенський лемент… Фріцам капут! Усіх решту заріжемо! Радіохвилі до хрипоти від Томська до Сіднея, Австралії, від Абердіна до Чаду, мовляв, буде м'ясорубка, якої не бачили вже три століття! Ось чекайте, як кров пустимо, які потоки розбурхаються, яке шмаття полетить! гидота! нацистські покидьки! уся кліка! «Готуйте списки!» Висадкою запахло!

Я теж спец по запахах! Я все уявляю! Я вже пливу! Не тільки пані Есмеральда! Чимало інших шляхетних персон натякали мені більш ніж прозоро… що я ще дрихну!.. А ще й радіо! Тридцятьма шістьома мовами! Відразу після висадки широке загальнонаціональне забиття! усіх запроданців на бійню! Мінімум п'ятнадцять трупів на куток! Можна й більше! по одному на поверх! Це наказ! Це майбутнє! За всеосяжну радість! У мене вже обмаль кредитних годин! Франція не може дихати!.. три чи чотири місяці як мене ревно вистежують… Під дверима черга цікавих. Грюк-грюк-грюк!

Стукають.

— Добридень, докторе!