Як Україна втрачала Донбас

«Сьогодні представники так званої ДНР захопили залізницю. Вони не просто зупинили залізницю, вони зупинили серце Донбасу! Тому що промисловість Донбасу без залізниці помре. А значить, помре Донбас — наш трудовий край! І тому я закликаю всі трудові колективи вийти завтра на попереджувальний протест за місцем роботи», — волав олігарх.

Але було пізно. Гасити конфлікт необхідно було на самому початку, однак замість цього Ахметов спершу довго мовчав, а потім намагався використовувати сепаратистів у своїх інтересах і перешкоджав зачистці захопленої адміністрації. У Маріуполі, де олігарх володів двома металургійними комбінатами, він узагалі дозволив директорам цих підприємств підписати меморандум із місцевими лідерами сепаратистів. У цьому документі, який було оприлюднено 15 травня, гендиректори комбінатів «Азовсталь» та ім. Ілліча Юрій Зінченко та Енвер Цкітішвілі разом із представниками «ДНР» вимагали від «київської влади» прибрати від Маріуполя армійські блокпости і передати контроль над в’їздами до міста міліції та «народним дружинам».

Такі хаотичні спроби Ахметова та інших регіоналів одночасно виступати проти сепаратистських угруповань та загравати з ними призвели до трагічних наслідків. Роками регіонали методично відпилювали від дерева під назвою «Україна» сук під назвою «Донбас», на якому сиділи самі. Тож рано чи пізно вони повинні були як слід гепнутись об землю.

Наприкінці травня відчайдушні заклики Ахметова «згуртуватися» і «не допустити» вже не мали сенсу. Донецька область тоді вже повністю контролювалася озброєними бандами, яким було начхати на Ахметова та автомобільні гудки. Уряд не контролював регіон. Міліція не виконувала своїх функцій. По всьому Донецьку відбувалися захоплення, погроми та грабежі. Донецьк заполонили комбатанти з Росії та підконтрольних їй Абхазії і Південної Осетії. Ці люди взагалі не знали, хто такий Ахметов, і приїхали до Донецька не для того, щоб сідати за якісь круглі столи.

Чи платив Рінат Ахметов бойовикам? Чи намагався купити угруповання так званої ДНР, щоб перетворити його або окремі формування, що входили до його складу, на свою приватну армію? Навесні 2014 року така версія була досить популярною. Автор цих рядків добре пам’ятає інцидент, що мав місце 25 травня. Тоді в ході чергового сепаратистського мітингу на площі Леніна один з ораторів несподівано закликав присутніх піти і захопити резиденцію Ахметова. Ідея сподобалася учасникам мітингу, і вони пішою колоною вирушили на штурм. Маєток Ахметова розташовувався практично за містом, на території ботанічного саду. Від площі Леніна до нього необхідно було пройти близько 7 кілометрів. Але для тих, хто мріяв побачити експропріацію «донецького Межигір’я», це не було проблемою. Прихильники «ДНР» зробили того дня вражаючий марш–кидок, але в кінці шляху активістів чекало розчарування. Увірватися до резиденції найбагатшого донеччанина та до розташованого по сусідству офісу його легендарної фірми «Люкс» не вийшло. Біля воріт натовпу раптом перегородили шлях озброєні бойовики «Оплоту» на чолі з Олександром Захарченком. А потім тодішній номінальний лідер сепаратистів Олександр Бородай, який приїхав із Росії та 16 травня проголосив себе «прем’єр-міністром ДНР», пояснив людям, що Ахметов погодився платити податки «республіці» і тому чіпати його майно поки не можна.

Пізніше, вже у 2017 році, той самий Бородай в одному зі своїх інтерв’ю розповів, що у травні 2014‑го Рінат Ахметов платив гроші польовому командиру Олександру Ходаковському, який очолював збройне формування «Восток».

«Ходаковський сидів на фінансуванні Ахметова. Свого часу він мені від Ріната Ахметова намагався привезти конкретно при свідках валізу з $0,5 млн. Я повернув цю валізу Ходаковському, і він нібито витратив її на фінансування батальйону «Восток». Зізнаюсь, я сприймав його як тимчасового союзника. Я розумів, що Ходаковський веде свою гру разом із Рінатом Ахметовим», — розповів Бородай.

У тому ж інтерв’ю Бородай стверджував, що одним із його завдань у Донецьку було «нівелювання впливу Ахметова у «ДНР» та підкреслював, що Рінат Ахметов навесні 2014 року був фактичним господарем «народної республіки».