Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення

Також час від часу з’являються повідомлення про те, що озеро Чад от-от зникне[373]. Воно, безсумнівно, суттєво зменшилося на початку ХХІ століття. Супутникові знімки озера, що лежить у Сахарі в Північній Африці, свідчили про катастрофу. Усі розуміли, що це може мати серйозні наслідки, адже мільйони людей залежали від води, що тече з озера до річки Ніґер — життєво важливої водойми для більшості Західної Африки. У 2017 році ЄС профінансував нові дослідження, і виявилося, що відтоді озеро збільшилося та стало ширшим. Клопіт з озером Чад, з гідрологічного погляду, полягає в тому, що воно дуже мілке, тому вкрай чутливе до короткотривалих змін погоди. Тому короткі періоди, коли озеро зменшується, не можуть бути свідченням на користь кліматичних змін, однак знімки озера, що, схоже, скоро зникне, ідеально пасують, щоб драматизувати кліматичну кризу.

Те, що станеться з кліматом уздовж Нілу, матиме більші регіональні та міжнародні наслідки. У країнах уздовж цієї водойми вже живе приблизно мільярд осіб, і це важливі країни на міжнародній арені, як-от Єгипет і Ефіопія. За припущеннями ООН, у країнах, уздовж яких протікає Ніл, 2100 року житиме 1,5 мільярда, або вчетверо більше, ніж 2010-го. Наслідки цього, мабуть, буде легше зрозуміти, якщо знати, що ці 11 країн ще тоді, 2010-го, сказали, що в ньому замало води.

Тому не дивно, коли тривожні заголовки початку 2000-х писали, що озеро Вікторія суттєво зменшиться. Тоді рівень води в ньому опустився на кілька метрів[374]. Причиною називали кліматичні зміни. А втім, у 2019 і 2020 роках опублікували вимірювання, які засвідчили, що нині озеро має більше води, ніж у 2000-х[375]. Якщо поїхати до міста Джиджа в Уґанді, де Ніл витікає з озера Вікторія, це можна чітко побачити на власні очі. Там побудували платформу й місток, який веде до блакитної таблички, що позначає, де починається Ніл. Той місток, по якому я раніше ходив, коли був у цьому культовому для африканської історії місці, тепер стоїть під водою. Новини про катастрофи, певна річ, з’являтимуться й у майбутньому, адже і Чад, і Вікторія — це мілкі озера, тому вони швидко реагують на навіть найменші зміни опадів. Утім, насправді ніхто достеменно не знає, яка кліматична ситуація чекає згаданий регіон у майбутньому. Одні вважають, що тут більше дощитиме, а інші твердять протилежне, якщо температура на планеті підвищиться на два градуси.

Однак якщо клімат уздовж Нілу і прилеглих територій зміниться так само швидко, як у Сахарі в приблизно 5000 р. до н. е., то термін «кліматичний біженець» заграє новими барвами. Лише в Єгипті, за підрахунками ООН, у 2100 році житиме 220 мільйонів осіб. А ця країна повністю залежна від Нілу й того, щоб він приносив бодай стільки води, скільки сьогодні. Уряд уже заявив, що брак води перешкоджає розвитку країни, а тому й стабільності. Але що ця країна Середземного моря робитиме, якщо майбутній клімат зменшить рівень води в Нілі?

Отже, пророцтва про великі кліматичні зміни та міграційні катастрофи в Африці поки не справдилися. Хоч ці тривожні сценарії не підтверджені, однак континент залишається вразливим до кліматичних змін. Адже впродовж історії кліматичні катастрофи тут спричиняли масові міграції з регіонів Сахари та Нілу, народів банту з регіону між Нігерією та Камеруном до Субсахари, і нілотських кочівницьких народів із центрального Судану до сучасної Танзанії. Однак страх кліматичних змін в Африці спричинений не непередбачуваністю води, адже такий страх на континенті виникає лише в короткі дощові періоди. Наукові та історичні дані, своєю чергою, вказують на те, що кліматичні зміни сучасності спричинили люди. Але не африканці, адже вони залишили на довкіллі несуттєвий «вуглецевий слід».

Зміни клімату, звісно, становлять важливу тему в Європі, і ця проблема стала гострішою в найбільшій річковій дельті континенту. Французький філософ Декарт, говорячи про Нідерланди, казав, мовляв, якщо Бог створив світ, то людина — Нідерланди. Так він підкреслював те, що Нідерланди стали такими, як сьогодні, бо тамтешньому населенню, починаючи з ХІ століття, вдалося визволити країну з обіймів води. Постійно втілюючи дренувальні проєкти й ставлячи вітряки, що осушували польдери, викачуючи воду в канали, нідерландці змогли відвести надлишкову воду в море. Відтак вони будували чимраз більше й чимраз вищі греб­лі, щоб захищатися від річок і моря, тож згодом колишнє морське дно стало потенційними полями. Так Нідерланди стали країною, третина якої сьогодні лежить нижче від рівня моря.