Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення

Єгипетські міфічні та релігійні легенди змінювалися за різних правителів, що завойовували країну. Так, на них вплинули грецька й римська міфології за часів Александра Великого та Римської імперії, суперечливі варіанти православного християнства за часів Візантійської імперії, а також коливання між сунізмом і шиїзмом після арабського завоювання 642 року. А втім, головні технологічні та економічні пристосування до природи Нілу зоставалися головно незмінними впродовж п’яти тисяч років — аж до ХІХ століття й тиску європейської промислової революції[53]. Контроль Нілу впродовж історії та його значення для єгиптян свідчать про те, що постулат ХІХ століття, ніби є один загальний закон розвитку суспільства — від традиційного до сучасного, або від простого до складнішого, — далеко не універсальний[54].

Тривала історія єгипетської цивілізації також порушує проблему теоретичних уявлень про те, що всі цивілізації рано чи пізно помирають, як рослини й дерева — народжуються, ростуть, цвітуть і, зрештою, хиріють. Шумер цю теорію підтверджує. Однак єгипетська цивілізація після майже п’яти тисяч років живе й досі, зберігши економічну структуру та ритм суспільства, у центрі якого стоїть Ніл. Пояснити це може річка та ставлення до неї єгиптян. Точнісінько так само набагато невідомішу, але не менш захопливу Індську цивілізацію в Азії варто вивчати з огляду на річкову систему, на честь якої цивілізацію назвали.

  Індська цивілізація

Відкриття Індської цивілізації вразило історичний світ, коли її викопали з тотального забуття рівно 100 років тому. Якщо Шумер п’ятдесятьма роками раніше відкрили французькі та британські археологи в тогочасній Османській імперії, то Індську цивілізацію від можливого вічного забуття врятувала британська колоніальна влада[55]. За майже 100 років британських завоювань Лондон підім’яв під себе чимало територій Індійського субконтиненту. Королева Вікторія стала формальною очільницею Індії, а британці прокладали залізницю в штаті Пенджаб, як і в багатьох інших місцях на континенті. Працюючи над відтинком між Лахором і Мултаном у 1860-х, будівельники знайшли цеглу і, нічого не підозрюючи, клали її під рейки як баластний шар. Як виявилося згодом, вони використовували залишки давньої цивілізації, але нічого не вказувало, що ця рівнина може бути центром будь-чого, не кажучи вже про центр однієї з перших цивілізацій. Вони не могли знати, що річка Раві, притока Інду, тисячі років тому протікала тут, доки не змінилося русло й річка не полишила центр цивілізації, для якої створила передумови.

Після ще кількох знахідок неподалік британські археологи почали розкопки. Незадовго, 1924-го, вони зроблять одне з найбільших відкриттів ХХ століття[56]. Під піском на курній і сухій рівнині вони знайшли рештки 4000-річного міста, чи не найбільшого міста у світі на той час, що простягалося на кілька кілометрів і було домівкою для кількадесят тисяч людей. Вони називали місто Хараппа. Незабаром учені знаходили нові міста і, зрештою, постановили, що віднайшли нову давню цивілізацію. Англійський археолог, який очолював розкопки, стверджував, що історію Індійського субконтиненту потрібно суттєво переписувати. Її джерела не були на Близькому Сході й у Шумері, як вважали досі. Британські археологи знайшли відлік найдавнішої історії Індії.

Цивілізацію назвали Індською, адже саме річка Інд з притоками визначили її. Слово «Інд» означає просто «річка», і вона була така важлива — економічно, політично та релігійно, — що на честь неї назвали Індію й найбільшу релігію на континенті — індуїзм. Інд також дав ім’я американським тубільцям, хоч і помилково. Для цієї азійської цивілізації Інд був основою зрошувальної економіки й культури чистоти. Завдяки згаданій річці виникла цивілізація з унікальним устроєм і структурою влади. А коли Індська цивілізація після двох тисяч років існування зникла з історії, річка теж відіграла не останню роль.

Однак почути цю цивілізацію ми не можемо. Розкопані міста додали новий розділ в історію про людські досягнення, але всі тексти, що індуси зоставили після себе, ми ще не розтлумачили. Ми знайшли інформацію, але прочитати її ніхто не може, тому ті, хто її записав, зостаються для нас німими.

  Гігантська і плоска

Індська цивілізація існувала між 3300 та 1300 рр. до н. е., а період її розквіту припав на 2600—1700 роки. Найпоказовіша тут географічна протяжність цивілізації: вона охоплювала регіон площею мільйон квадратних кілометрів, як три Норвегії, і лежала на території сучасних Пакистану, південно-східного Афганістану й західної Індії. Ця цивілізація розвивалася на зламі двох різних кліматичних зон — між сухим іранським плато і тропічним південно-східним азійським півостровом. Та рівнини, серце цивілізації, протинав і зрошував Інд, його притоки, а також річка Гхаггар.