Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення

Значення річкової системи Інду ґрунтувалося на тому, що ця річка живилася водами різного походження, що доповнювали одне одного. Упродовж весни й раннього літа майже вся вода витікала з льодовиків, які танули в Гімалаях і на суміжних гірських хребтах. У середині літа рівень води падав, а відтак зростав під час мусонів, що поливали Індійський субконтинент із середини липня й до вересня, приносячи силу-силенну опадів. Це підстава вважати, що в давні часи за рік в Інді було вдвічі більше води, ніж у Нілі, і приблизно втричі більше, ніж у Тигрі та Євфраті разом. Розливаючись, Інд і його притоки затоплювали прибережні рівнини аж до Індійського океану. Басейн Інду також приносив чимало намулу з Гімалаїв, природно угноюючи величезні простори. Поєднання рівнинної топографії, гідрології річок і мусонів можуть пояснити географічну протяжність цієї цивілізації.

Учені знайшли мало слідів більших споруд, які мали загатити або контролювати воду. Індська цивілізація не залишила по собі ані розвинутих каналів, як у Шумері, ані гребель і лиманів, як у Єгипті. Те, як індуси будували міста, свідчить, що вони цілком уміли зводити такі споруди, але тут це не було так доцільно, бо річки перетинали великі та плоскі рівнини. Зрошення тут відбувалося в природний спосіб.

Якщо проїдете Індо-Гангською рівниною, яка така плоска, що розташована майже на рівні моря, то зрозумієте, якою складною й марною виявилася б спроба приборкати ці гігантські річки в давні часи. Крім цього, між річкою та берегом лише зрідка була чітка межа, а ґрунт поступово переходив у воду. Тому індуси, певне, мали лише пристосовуватися й користуватися природним зрошенням полів. Вірогідно, вони копали менші канали й зводили певні споруди, але їх змили мусони й закопав намул. Украй малоймовірно, що ми знайдемо залишки таких спроб контролювати річки. Щонайменше тому, що сьогодні цю рівнину вздовж і впоперек перетинають понад 60 000 кілометрів зрошувальних каналів, викопаних після появи величезних сучасних водосховищ[57].

Індська цивілізація складалася з низки поселень та міст, розташованих лінією. Схоже, ця цивілізація, на диво, будувала міста без захисних споруд. Найпевніше, це зумовлено певною рівністю між містами: не було потреби завойовувати інші міста й це не вважали за мудре рішення. Міста, імовірно, займалися головно однаковою діяльністю, адже передумови виробництва були такі самі всюди. Якщо в одному місці була посуха, то, мабуть, вона була і в інших місцях. Якщо розлив річки топив одне місто, певне, потерпали й інші. Якщо міста справді будували без мурів і ровів, то й причин воювати було обмаль. Може, населені пункти переважно мали все необхідне, і жодне з них не створювало унікальних продуктів, що спонукали б інших піти на них війною.

Поселення, до того ж, були на диво стандартизовані. Міста мали доволі схожу впорядковану структуру і — місто за містом, село за селом — однаковісінькі кам’яні будинки впродовж тисяч років. Європейські вчені певний час розуміли це як вияв диктатури авторитарного духівництва. Інші твердили, що це «компетентні лінощі […] смертельно низька буржуазна нездарність майже в усіх сферах мистецтва та ремесла»[58]. Згідно з таким мисленням, вони ані розвивалися, ані пристосовувалися через авторитарний режим і бюрократичну тяганину. Такі теорії, де мірилом усього була тогочасна Європа, зараз пішли в забуття. Неймовірну стандартизацію в архітектурі й «плануванні міст» варто тлумачити не через призму бюрократії чи авторитарного духівництва, а як адекватну адаптацію до відносно однакової водойми навколо й до відносин суспільство — вода, що склалися там із плином часу.

Однак коли прогулюватися двома відомими містами, пов’язаними з Індською цивілізацією, — Хараппою й Мохенджо-­Даро, — найбільше вражає те, чого тут немає: тут не знайдеш величних монументів на честь правителів, ані храмів для теократичних лідерів, ані помпезної демонстрації військової могутності. Деякі вчені стверджували, що, попри брак знахідок, гомогенність у побудові міст — це вислід сильної держави, яка це все координувала. Якщо ніхто не мав би центральної влади чи високого авторитету, то міста були б різноманітніші. Цю теорію не можна відкинути, хоч археологи не знайшли жодних слідів такої влади. На мою думку, реальніша інша гіпотеза.