Киев 1917—1920. Том 1. Прощание с империей

Вийшов третій з ряду універсал Української Центральної Ради. Документ це напевне ваги історичної, який може положити підстави справді нового життя на Україні, який юридично визначає той новий шлях, що по йому має йти проклямована республіка Українська. Можна різно дивитись на те, чи треба і чи варто було з цим оповіщенням виходити перед люде саме тепер, коли незабаром має бути скликана Установча Рала України. Можна різно оцінювати цей акт і з погляду його юридичної правосильности, як виданий без порозуміння з иншими частинами федеративної Росії. Можна нарешті критично ставитись і до тих практичних заходів, які зазначує новий універсал. Але не зважаючи на все це, мусимо визнати, що новий акт Центральної Ради справді має історичний характер, як поворотний пункт в найновішій історії України. Перший універсал на початку червня робив підсумок усьому попередньому, всім національним здобуткам перших місяців революції на Україні. Другий універсал початку липня ставив завдання державної природи і позначав шляхи для будуччини. Третій універсал, виданий 7 листопада, вже зовсім став на цей шлях державного будівництва й поставив усі кропки над усіма і. Українська республіка, що була фактично встановлена попередніми адміністративними актами Центральної Ради та Генерального Секретаріята, тепер дістає вже законодатне підтвердження, скільки взагалі можна говорити про законодатні акти під час революції, що здобуває право своє боротьбою і нею ж його й підтримує{729}.

Ряд генеральных секретарей подал в отставку. Генеральный секретарь по межнациональным делам Александр Шульгин в заявлении на имя Винниченко указал, что теперь, когда межнациональные и международные отношения Украины переходят в официальную сферу и приобретают особое значение, он складывает свои полномочия, «щоб Ви, яко Голова Генерального Секретаріату України, мали вільну руку по заміщенню цієї посади»{730}. (Он же впоследствии стал Генеральным секретарем по международным делам.) Генеральный секретарь почт и телеграфов Александр Зарубин объявил о своей отставке в знак принципиального несогласия с некоторыми положениями Универсала. Вскоре, правда, он отменил свое решение, посчитав, что «в такое тяжелое и ответственное время не находит возможным уйти из генерального секретариата»{731}. Генеральный секретарь польских дел Мечислав Мицкевич на следующий день после принятия Универсала подал заявление об отставке{732}.

Александр Шульгин, Генеральный секретарь межнациональных (позже – международных) дел УНР (1889–1960)

Поляки восприняли Универсал наиболее неприязненно. Целый ряд польских организаций (польский исполнительный комитет, польский демократический централ, партия реальной политики, партия народовой демократии, партия народного труда, польский университет, львовский комитет помощи, союз инженеров, товарищество техников, редакция «Ludu Bozego», редакция «Dziennika Kijowskiego» и другие) опубликовали мотивированный протест по поводу Универсала. Протестовали они, как и Рудницкий на заседании Малой Рады, прежде всего против земельной реформы. «От имени около миллиона поляков <…>, – гласило заявление, – польские организации торжественно перед всем народом украинским и всем культурным миром заявляют свой протест против насилия, которое должно будет произойти над безоружным народом польским. Универсала рады поляки признать не могут, а всю ответственность за него возлагают на авторов этого универсала»{733}.