Князівство Трояндового Хреста

Сукні, які вони носили, пошиті спеціально для балу, становили химерно модне жахіття. Світло-блакитна сукня Бланшфлер мала широкий, в голландському стилі, низ, підтримуваний невеликим криноліном, але з німецьким оздобленням – застібнуте під шию декольте і розкльошені рукави; на волоссі дівчини красувалася мереживна діадема. Сукня Катаріни, навпаки, мерехтіла перламутровою білизною, була простою і довгою, майже позбавленою прикрас, як носили в Німеччині, але широке декольте, що відкривало плечі і ключиці, і вузькі рукави були явно запозичені з добрих будинків Амстердаму. Її світле волосся було прикрашене ниткою перлин, яку їй позичив професор l'Empereur. Мабуть, він взяв її у своєї дружини. Обидві відмовилися від комірів-криз. Дівчини обмотали плечі помаранчевими шарфами, що було викликано як падінням температури, так і необхідністю вшанувати статхаудера, який походив з оранської династії. Результат задовольнив – вони виглядали яскраво, але водночас не були ні німкенями, ні голландками. Тобто саме так, як вони і планували. Вони хотіли привернути до себе увагу, хоча і з дуже різних причин. Бланшфлер – тому що їй це просто подобалося, Катаріна – тому що вона не збиралася йти з балу, не поговоривши з господарем. Однак, якщо гессенська аристократка весело базікала, то Катаріна фон Бессерер трохи нервувала. Це був перший раз у Нідерландах, коли вона мала з'явитися на публіці, не рахуючи кількох незначних обідів у компанії місцевих політиків та друзів "Імператора".

Служанки, тричі переконавшись, що всі прикраси, деталі та дрібнички на місці, викликали дворецького, який провів панночок сходами до кухні, де на них вже чекала чоловіча частина їх групи . Оскільки на бал були запрошені всі політичні, військові та інтелектуальні вершки Нідерландів, університетська делегація була досить численною. За столом потягували вино старий, зморшкуватий, сивобородий ректор Тізіус, що носив величезний білий криз, та смертельно сумовитий і худий, як щука, професор Хенсіус, латиномовний поет та історик, якого обожнювали статечні матрони гаазьких родин і який був відомий своїми безперервними скаргами та демонстративною нелюбов'ю до кризів. Захоплений розмовою біля вікна стояв огрядний l'Empereur, довговолосий молодий професор Форстіус, силоміць відірваний, здається, від свого саду, і дуже вродливий, добре збудований академік середніх років, невідомий Катаріні. Його очі виблискували майже так само, як і зачесане наверх чорне волосся.

– А ось і наші панни! Чудово! – привітав їх "Імператор".

Ті присіли у кніксені. Катаріна зареєструвала, що їхні з Бланшфлер сукні справили гарне враження. За винятком стурбованого Тізіуса, надто чутливого до іміджу університету, всі дивилися на них схвально. Незнайомець, мабуть, навіть більше, ніж схвально, бо нахилився вперед, наче хотів представитися.

– Так, адже наші панни ще не мали задоволення познайомитися із зіркою юридичного факультету, професором ван дер Куном, відомим під псевдонімом Кунеус, автором знаменитої De Republica Hebraeorum[6]. Професор був гостем Сорбонського університету протягом останнього року. Пітер, дозволь представити тобі мейшєс фон Бессерер і фон Барбі.

Кунеус глибоко вклонився, не відриваючи погляду від Катаріни, через що вона не втрималася і кинула на нього саркастичний погляд. Він, мабуть, прочитав його неправильно, бо коли випростався, його очі заблищали ще більше.

– Мені надзвичайно приємно познайомитися з цими обома паннами, – куртуазно промовив він низьким приємним голосом.

У ту ж мить увійшов дворецький і доповів, що карети вже чекають. Компанія попрямувала до повозок.

У чотириколісний екіпаж сіли дівчата, "Імператор" і Хенсіус, при цьому вони зітхнули, бо хоча дорога до Гааги була недалекою, професор латини мав всі можливості зробити її довшою. І справді, тільки-но кучер змахнув батогом і карета покотилася лейденською бруківкою, професор почав скаржитися:

– Ох і телепні. Вони могли б нарешті полагодити цю дорогу. Скільки можна чекати на нову бруківку?

Однак він не встиг розвинути свої зауваження, оскільки його заглушив протектор дівчат.

– Дорогі дами, вам треба дещо знати про людей, з якими ви матимете справу на балу. Я знаю, що пані фон Барбі, – він кивнув у бік Бланшфлер, – бере активну участь у світському житті Амстердама, але я все ж хотів би поділитися з паннами деякими відомостями. – Коли він говорив, борода обмітала його криз. – Перш за все, панни повинні постійно пам'ятати, що стадтхаудеру в Нідерландах живеться нелегко. Він постійно жонглює між консерваторами і прогресистами, ремонстрантами і контрремонстрантами, між народом і патриціями, одним словом, постійно перебуває в роздертому стані. Водночас, як людина науки, він є нашим союзником і має особливу слабкість до університету як до своєї Alma Mater. Отже, будь-яка, гм, діяльність, яка може послабити його позицію, буде недоречною....

Катаріна пирхнула, оскільки їй було важко уявити будь-яку діяльність, за допомогою якої вона могла б послабити позицію статхаудера.