Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході

Ніхто не ворушився. У цій холодній стайні звук зачинених дверей міг викликати у деяких серцях спогади про інші постоялі двори, де вони бували не з власної волі. Кобила неспокійно пирхала, а лоша ходило довкола. І тоді вони один за одним почали скидати свій верхній одяг, плащі зі шкір, грубі вовняні серапе та жилети, навкруги сипалися й тріскотіли іскри, і на кожному був саван тьмяного вогню. Стягуючи одяг, вони здіймали руки, і ті сяяли, кожну темну душу огортали чутні силуети світла, наче так і було завжди. Кобила, що стояла біля протилежної стіни, форкнула і кинулася вбік через таку осяйність істот, настільки оповитих темрявою, а лоша повернулося й сховало голову в павутинчасту вовну материного боку.

XVI

Долина Санта-Крус — Сан-Бернардіно — Дикі бики — Тумакакорі — Місія — Пустельник — Тубак — Зниклі розвідники — Сан-Хав’єр-дель-Бак — Форт Тусон — Падальники — Чирикауа — Ризикована зустріч — Манґас Колорадас[202] — Лейтенант Каутс — Набір рекрутів на площі — Дика людина — Убивство Овенса — В кантині — Огляд містера Белла — Суддя про свідчення — Собаки-виродки — Фанданго — Суддя і метеорит.

Того ранку, коли вони виїхали, було ще холодніше. Жодної людини на вулицях, жодного сліду на свіжому снігу. На околиці міста вони побачили місце, де вовки перейшли дорогу.

Їхали вздовж річечки, ще вкритої тонким шаром льоду, повз замерзлу драговину, де сновигали і буркотали качки. Пополудні вони перетнули буйно-зелену долину, де суха зимова трава сягала коням до черева. Довкруги — порожні поля, де гнив урожай, а ще яблуневі, айвові та гранатові сади, повні висохлих плодів, що валялися на землі. Вони помітили стадо оленів, яке скупчилося на луках, і сліди худоби, а вночі, коли сиділи біля багаття, підсмажуючи ребра та стегна молодої олениці, почули, як у темряві ревуть бики.

Наступного дня вони їхали повз руїни старої асьєнди в Сан-Бернардіно. Там на пасовищі побачили диких биків, таких старих, що вони мали ще іспанські тавра на стегнах, і кілька тварин кинулися на їхній невеликий загін, тому їх застрелили та залишили лежати, але з акацієвих поростей біля водорию вихопився ще один і увігнав роги в бік коня, на якому їхав Джеймс Міллер. Він висмикнув ногу зі стремена з того боку, звідки наближалася тварина, але сила удару ледь не вибила його із сідла. Кінь пронизливо завищав і захвицав, але бик стояв непохитно, він підняв коня разом з вершником над землею, перш ніж Міллер встиг вихопити револьвер, а коли той приставив цівку до чола бика й вистрілив, уся гротескна конструкція розвалилася, після цього Міллер видряпався з-під тих «уламків» і з огидою відійшов, а в руці у нього димився револьвер. Кінь силкувався підвестися, тож Міллер повернувся, вистрелив у нього, засунув револьвер за пояс і почав розстібати ремені на попрузі. Кінь лежав просто на мертвому бику, тож Міллеру довелося попітніти, щоб вивільнити сідло. Інші вершники зупинилися і спостерігали, хтось вивів йому останнього запасного коня з ремуди, але більше ніхто ніяк не допоміг.

Далі поїхали вздовж течії Санта-Крус через заріст величезних тополь, що височіли з річки. Вони не угледіли ані ознак присутності апачів, ані сліду зниклих розвідників. Наступного дня прибули до старої місії Сан-Хосе-де-Тумакакорі, і суддя пішов оглянути церкву, яка була приблизно за півтора кілометра від дороги. Він виголосив коротку доповідь про історію й архітектуру цієї місії, і ті, хто його слухав, не могли повірити, що він тут ніколи не був. З ним рушило троє людей із загону, і Ґлентон спостерігав за ними із похмурим передчуттям. Він та інші проїхали трохи далі, а тоді Ґлентон зупинив їх, і вони повернули назад.

Стара церква перетворилася на руїну, і двері у високій стіні огорожі були відчинені. Проїжджаючи крізь портал, що вже розсипався, Ґлентон і його люди побачили чотирьох коней без вершників на порожній ділянці серед сухих фруктових дерев і виноградної лози. Ґлентон тримав гвинтівку напоготові, притуливши приклад до стегна. За його конем назирці біг пес, і вони всі обережно підійшли до стін церкви, що вже осідали. Хотіли в’їхати верхи через двері, але тієї миті зсередини пролунав постріл, злетіли голуби, і Ґлентон і його люди зіслизнули зі своїх скакунів і присіли за ними з гвинтівками в руках. Ґлентон через плече озирнувся на інших, а потім перевів коня через поріг, щоб зазирнути до приміщення. Верхня частина стіни і майже весь дах обвалилися, а на підлозі лежав чоловік. Ґлентон повів коня до ризниці, де став і спостерігав разом з іншими.