ЛІРНИКОВІ ДУМИ

ПРЕСЛІВЛЯ

На полудні, де Карпата
Кинула відноги,
Вколо Смотричем повився
Кам'янець убогий.

Бідне місто! тілько війни

Тяжкі споминає,
А само в собі ні виду,
Ні краси не має.

Там нема широких улиць,

Пишного палацу,
Для проходки садів славних,
Широкого плацу.

Доми збились, іспоїлись

Купами-рядами.
І від льоху аж до даху
Всі кишать жидами.

Малий ринок серед міста -

Тілько-то і плацу.
Старий дім губернаторів -
Тілько і палацу.

Та ще бульвар над скалою,

Що ніщо дивитись:
Тілько й місця кам'янецьким
Сидням проходитись.

І все місто комашнею

К скалі припадає,
Ніби згубленого щастя
На нії шукає.

І над тою комашнею

Тілько храми божі,
Як яснії великани,
Стоять на сторожі.

І високо на повітря

Верхи підіймають,
І хрестами золотими,
Як зорями, сяють.

Но найкраща із тих храмів -

Голова висока
Хранителя сего міста
Івана-пророка; [1]

І будова - так пристойна

Церква і ті бані
Так і кажуть, як хрестився
Господь в Іордані; [2]

І камінная дзвіниця,

Рівна і висока,
Пригадує над водою
Святого пророка;

А на церкві святій баня

(Нижча тої бані)
Пригадує Христа-бога
В воді в Іордані.

Наодокола собору

Стиснене подвір'я;
На подвір'ї пригорнулось
Вбогеє будівля.

І в будівлі того храму

Слуги проживають,
І по колії святому
Службу відбувають.

Кругом церкви на подвір'ї

Трава зеленіє;
Тілько камінь край дзвіниці
Скругляний біліє.

І той камінь, як та кістка,

Прахом зітліває
І у храму у святого
Притулку шукає.

Бідна кістко земляная!

Як життя ти брала?
Чи тебе вогонь виводив,
Чи земля роджала?

Чиї руки тебе, кістко,

З тіла добували,
І добули, і тесали,
І на що тесали?

Чи до церкви на підпору

Мали готувати?
Чи до палацу якого
Ґанок підпирати?

Ти тримав-єсь, підпирав-єсь,

А тепер ізбитий,
Ти білієш, трупом тлієш,
Нічим не покритий.

Так порою й чоловіка,

Доки силу має,
Всякий любить і вітає,
Всякий поважає.

А прийде година злая,

Силоньки не стане,
І на него, як на камінь,
Ніхто не погляне ...

* * *