ЛІРНИКОВІ ДУМИ

Много в Кам'янці народу,
Та життя немає,
І від рання до смеркання
Кам'янець дрімає.

І на вулицях, на ринку -

Всюди пусто, тихо:
Хіба бідну писарину
Перетягне лихо;

Та школярі, бідні діти

Сердитої долі,
Пройдуть на день штири рази
Дорогу до школи.

Ще під вечір, як ударить

Сьомая година,
Оживиться на минутку
Бідна бульварина:

На вулиці, на широкій,

Совітниці ходять,
На них птахи перельотні
Шкелками наводять.

Після них купецькі дочки:

Тлусті, чорнобриві;
З ними ходять їх коханки,
Совітники сиві.

Потім ще яка попівна

Несміливо ходить,
І її учитель школи
Або школяр водить.

Тілько воску, тілько й світла

На тіснім бульварії
Хіба в закутках ще ходять
Школярі по парі.

Та бідная писарина

У куток заб'ється
І із лиха наб'є люльку,
Димом затягнеться.

Та і ті, як дев'ять вдарить,

Бульвар покидають.
А всі решта, кілька тисяч,
Носа не являють.

Много в Кам'янці народу,

Та життя не мають.
І від рання до смеркання
Вулиці дрімають.

Но й для Кам'янця сумного

Святенько буває,
Коли весь він веселіє,
Життям оживає.

І то святенько для него,

Та пора кохана,
Наступає щорік божий
Літом, на Івана.

* * *

Ото раз, недавніх часів,
Свято наступило,
Ціле місто пробудилось,
До світу ожило.

Всюди гамір, всюди говір,

Повно скрізь народу,
І нема нігде проїзду,
Нема і проходу.

Вздовж по ринку в рядів кілька

Все вози стояли.
Там всякую усячину
На гурт продавали:

То полотна у півситках,

То масла діжками,
Сир і бриндзу кадубами,
Вишні коновками.

Збігся Кам'янець жаденний,

Все то закупає,
В свої нори як в безодню,
Без сліду ховає.

А поперек того ринку,

Напротив дзвіниці,
З ненабожним і набожним
Сидять молодиці.

Там обручки і перстені,

Хрести й образочки,
І коралики, й коралі,
Ковтки і ковточки.

Все так ніби сріблом сяє,

Золотом блищиться,
А набожна молодиця
Ще й не дорожиться.

І йдуть хлопці, і торгують,

Платять, та купують,
Та дівчатам, молодицям
Жменями дарують.

Коло них двома возами

Стали пилипони [3]
І розклали - на папері
Писані ікони.

Тут і пекло, і суд божий,

І райськая птиця,
І Миколай «літній» голий,
«Зимній» в рукавицях.

І «Духовная аптека»,

І козаки донські,
А на возі - із ложками
Чашки пилипонські.

І до них народ збирався

Не так купувати,
Як святого Миколая
Й пекло оглядати.

І усюди гамір, говір.

Ще й діди співають
І на лірі «Миколая»
То «Варвари» грають.

* * *