Мага Віра

89. Будда, проповідуючи свою науку, казав: “Людино, ніколи ненависть не перемагай ненавистю. Зло перемагай добром. Не пий хмільних напоїв. Не вбивай жодної живої істоти. Вночі не споживай харчів”.
«Людино, іди по правильній дорозі життя, на ній є Правильне Бачення, Правильний На­мір, Правильна Мова, Правильне Керування, Правильні Засоби Існування, Правильне Намагання, Правильна Уважність, Правильне Споглядання».
Жителі країн Колинів, Мала, Вайї, Каси уважно сприймали нову велику науку Будди. Будда — світлий Титан плянети Земля, такі міркування висловлюють буддисти, маючи на увазі факт, що Будда жив у шостому столітті перед Христом і вчив людей святої правди тоді, коли ще не були написані рабіном Ездрою «П'ятикнижжя Мойсея».
90. У дорозі стріли Будду посли від батька (царя Суддгодана) і сказали Йому: «Ми при­йшли з землі Сакия від славного царя Судд­годана, від Твого тата, який запрошує Тебе завітати до Капілавасту і відвідати родину».
Будда вирішив зі своїми учнями (апосто­лами) відвідати рідний дім. Він (Будда) до столиці Сакиї до Капілавасту в'їжджає на білому коні. Жителі Капілавасту вийшли стрі­чати Його як принца свого (престолонас­лід­ника). Вони стрічали квітами і піснями. «Світися, новий Капілавасту!»
Між стрічаючими стояв син Будди Рагула. Рагула став вірним проповідником науки сво­го тата. Ясодгара (дружина Будди) стріла Буд­ду велично й світло. Стріла без пристрас­тей — з почуттям душевного спокою. Скити (саки) — жителі Капілавасту дізналися, що принц Будда не прийшов, щоб бути земним царем.
91. Девадатта (друг Будди ще з часів юнацьких) людина розумна, діяльна, він став одним з апостолів Будди і приєднався до ро­ди­ни (Священного Об'єднання Буддистів). Але потім він (Девадатта) почав між буд­дистами ширити зневажливі оповідання про Будду.
Девадатта нарікав на Будду, звучи Його самолюбом, самозвеличником, нечесною лю­ди­ною, яка не рахується з поглядами інших. Девадатта казав: «Я краще всіх знаю, хто такий Будда, я ж двоюрідний брат його, він не вартий того, щоб його шанувати, він все моє присвоював собі».
Девадатта вважав, що він, нарікаючи на Будду і ширячи між буддистами зневажливі оповідання про Будду та роблячи різні докори Будді, стане таким великим, як Будда і здо­буде між буддистами пошану й силу впливу.
На питання буддистів «Що ж ти, Девадат­та хочеш»? Девадатта відповідав: «Справед­ливости хочу, законности. Будда повинен бути совісною, чесною, порядною людиною, а він такою не є. Він одне проповідує, а друге робить. Наприклад, він незаконно присвоїв собі мого голуба, він нечесний».
У юнацькі часи Будда і Девадатта ішли лісом. Девадатта вистрелив у голуба. Будда взяв раненого голуба і, побачивши, що голуб може літати, пустив його, і голуб зник у небесній блакиті.
Девадатта розгнівано сказав: «Не ти, а я підстрелив голуба. Голуб мій, а не твій. Ти не мав права так поводитися з моїм голубом, явну нечесність чиниш».
Будда відповів: «Ні, голуб мій. Ти хотів голуба мати, щоб в нього життя відібрати, а я хотів голуба мати, щоб йому життя врятувати. Голуб належить не тому, хто життя відбирає, а тому, хто життя спасає».
92. Буддисти (найвірніші учні Будди) ба­чили, що Девадатта наріканням на Будду псує між буддистами добрий настрій і спокій. Апос­тол Девадатта — зрадник, він таємно пробує убити Будду — таку бо велику лють він в душі має. Опанований люттю Девадатта гине, він всіма забутий.
Дослідники історії християнізму вважа­ють, що апостол-зрадник Девадатта був упроваджений в життєпис Христа і названий апостолом-зрадником Юдою.
Тесть Буддин старався перегородити доро­гу Будді, хотів при людях помститися за свою доньку Ясодгару. Будда, щоб повністю своє життя присвятити людям бідним, скривдже­ним і нещасним, відрікся не тільки від пре­сто­лу, а й від всіх приємностей родинного життя. Тесть Буддин не був здібний зрозуміти духов­ної величі Буддиної і вважав його розпус­ником і дихав на нього почуттями ненависти.
93. Ананда (вірний учень Будди) сказав, що він чув, що Будда промовив: «Людина, опа­нована люттю, знедолює сама себе. І ця лю­дина своїми наріканнями на мене змучила себе, знесилила. Вона помре». І так сталося, як говорив Будда.
Оріянський в'їзд Будди на білому коні до Капілавасту особливо заімпонував тим юде­ям, які оформлювали принадну біографію ми­лостивого Ісуса. Та у семітів — кінь — ско­тина рідкісна, не властива стилю життя семітського. І тому принц Ісус (з роду царя Давида) в'їзджає до Єрусалиму на ослі. І жителі Єрусалиму пальмовими віттями віта­ють його, як принца Юдеї. «Світися, новий Єрусалиме». І довідуються, що Ісус не плянує бути земним царем Юдеї.
94. Будда, творячи священне об'єднання буд­дистів, казав, що до Об'єднання не можуть належати солдати, раби, змовники, нарікайли та особи нестійких переконань.
Особи нестійких переконань небезпечні. Вони, ставши буддистами, завтра можуть об­мовляти те, що сьогодні обожнюють. Низь­ким душам, як відомо, властива нестійкість переконань.
Священне Об'єднання Буддистів творило­ся на принципі волі. Принцип волі є там, де є вільний прихід до Об'єднання і вільний вихід з Об'єднання. Особа, яка перебуваючи в Об'єд­нан­ні, нарікала на порядки Об'єднання і на Будду, вважалася небажаною, їй буддисти казали: «Іди від нас туди, де буде тобі при­єм­но, не псуй нам настрою, ми вільно втілюємо в життя науку Будди. Щоб не було рабства, у нас є закон: з Буддою іде той, хто шанує Буд­ду. З Буддою не може бути той, хто не шанує Будди. Є воля бути з Буддою і є воля бути без Будди. На світі багато правд, багато воль, багато шляхів».
95. Ті, що належали до священного об'єд­нан­ня буддистів, не мали права мати при­ват­ної власности. Чому? Будда вважав, що коли в Об'єднанні будуть люди без приватної влас­ности і будуть люди з великими маєтками, постане несправедливість.
Маєткові люди в Об'єднанні будуть впли­вати на побратимів (особливо на побратимів невисоких душевних якостей) силою маєтко­во­сти. Маєткова людина може на Об'єднання дарити п'ять рупів, а немаєткова — десять рупів. Злий приклад деморалізує членів Об'єд­нання.
Маєткова людина, щоб оправдати свою ску­­пість, почне говорити: «Я дав би більше на Об'єд­нання та мої поради не беруться до ува­ги». Бачимо, є прагнення при допомозі маєтку здо­бу­вати вплив на житгя Об'єднання. Маєт­ковій людині відповідає немаєткова людина: «Я біднію маєтком, та багатію душевною добро­тою. А ти черевом багатієш, а душею бід­нієш». Священне Об'єднання Буддистів тільки тоді бу­де могутнє єдністю, коли в ньо­му гуртувати­му­ть­ся люди, бажаючі багатіти душевною добротою.
96. Буддисти, живучи як монахи в Свя­щен­ному Об'єднанні Буддистів, опікувалися си­ротами, каліками, немічними старими людь­­ми, хворими. Вони дітей учили грамоти. Вони людям робили добро і за свою працю не брали винагород, їли раз на день. Вони своїм чес­нотливим життям зворушували серця люд­сь­кі, і люди їх любили, і радо запро­шу­ва­ли їх в гості. Молодь, яка хотіла бути люблена людь­ми, ішла до них. Старі добрі люди їм дарили свої маєтки і вони будували святині, училища, доми спочинку для старих людей.
Буддисти, стрічаючись з хліборобами, вій­сь­ковиками, жебраками, казали: «Будда учить: не бери чужої власности, не чіпай чужої жінки, не звикай до розкошів, не будь ліни­вим, не будь неправдивим свідком, не обмов­ляй, не будь заздрісним, не будь жадним. Ми, буддисти, впроваджуємо в щоденне життя нау­ку Будди».
97. Перші Буддисти були індуськими про­тестантами. Вони виступали проти порядків брагманської касти. Будда говорив, що браг­маном не є той, хто родився в родині браг­ма­на, а той, хто живе праведно, має світлі знан­ня, вміє праведність втілювати в життя щоденне.
Подорожуючи взимку в 1975 році по просторах Індії, я бачив у Чандіґарі, Бенаресі, Делі, Бомбеї, що в святині біля брагмана сидить хлопчик. Хлопчик є сином або внуком брагмана. Хлопчик молиться з татом чи з дідом, слухає промови, засвоює святинні обряди. Ставши дорослим, він стає діючим браг­маном не тому, що закінчив брагманську школу (такої школи немає), а тому, що він докладно брагманські таїни священнодійства отримав від тата брагмана. Не всі сини брагманів виконують у святинях обов'язки брагманські. Вони є професорами універси­тетів, редакторами, політиками, ученими, винахідниками, культурними діячами Індії. Але всі вони (при потребі) в родині своїй чи у святині можуть здійснювати священнодійства.