Метаморфози

597] А водночас і своїй, оповившись у хмару, в троянський

598] Табір Делієць прибув. Серед січі кривавої, бачить,

599] Лук напинає Паріс, час од часу в незнатних ахейців

600] Стріли пускаючи. Бог, об явившись: «Чи варто,- питає,-

601] Зброю ось так марнувать? Коли й справді своїм спочуваєш,-

602] То за братів оді мсти, свої стріли скеруй на Ахілла!»

603] Мовив і сам, на Пеліда вказавши, що юрми1 троянців

604] Так і косив, повернув проти нього Парісову зброю

605] І власноручно стрілу спрямував непомильну, смертельну.

606] Що після Гектора смерті могло звеселити Пріама,-

607] Сталося! Ти, хто стількох переміг, переможений нині

608] Викрадачем боягузливим грецької жінки, Ахілле!

609] Знав би ти, що не боєць, а бабій тобі смерть заподіє,-

610] Від термодонтської, певно, волів би загинуть сокири!

611] Ось він, фрігійців гроза, охорона й окраса пеласгів,

612] Сам воївник Еакід, що не відав у битвах поразки,-

613] В полум і. Бог його зброїв і бог його спалював цей же.

614] Вже спопелився великий Ахілл, і зосталось од нього

615] Так небагато, що нічим наповнити й урни, та слава,

616] Слава - живе й переповнює світ неозорно великий!

617] Ось яка міра Пелідові личить! її осягнувши,

618] Сам він співмірний собі, непідвладний глибинам Аїду.

619] Щит його зваду зчинив, та таку, що й не важко пізнати,

620] Хто його власником був. Щодо зброї - вирішує зброя.

621] Все ж ні Тідід, ні Ойлеїв Еант не посміли ставати

622] До суперечки про щит; ні з Атрідів молодший, ні старший

623] Віком і чином - ніхто. Тільки велетень - син Теламона

624] З сином Лаерта узявсь нагороду славетну здобути.

625] Не захотів Танталід у цю справу невдячну встрявати,

626] Каже аргоським вождям, щоб вони серед табору сіли -

627] З себе на них переклав суперечки цієї розв язку.

КНИГА ТРИНАДЦЯТА

1] Повагом сіли вожді. Простолюддя - вінцем доокола.

2] Першим піднявся Еант - щита семишкірого власник.

3] І, через силу тамуючи гнів, на берег сігейський

4] Зиркнув похмуро, на ряд кораблів і, до неба піднявши

5] Руки, промовив: «Ми тут, перед суднами,- свідок Юпітер! -

6] Хочемо правду знайти. Мій суперник - Улісс-ітакієць,

7] Той, хто від полум я Гектора геть утекти не вагався;

8] Я ж - те полум я збив, одігнав якнайдалі від суден.

9] Отже, безпечніше тут хитромудро словами змагатись,

10] Аніж руками - в бою. Але з мене такий красномовець,

11] Як із того - воївник: що на вістрі жорстокої битви

12] Зброєю можу звершити, те він - язиком на зібранні.

13] Зайве, гадаю, пеласги, про вчинки свої перед вами

14] Мову вести: ви їх бачили. Краще від нього почути.

15] Що він без свідків чинив, якщо ніч не вважати за свідка!

16] Справді великого я домагаюсь. Одначе, погляньте,

17] Хто мій суперник! Хіба ж це не скромно було б для Еанта

18] Взяти нехай навіть.берло, якщо 6 ним Улісс мав пишатись?

19] Ну а для нього й сьогоднішній спір нагородою буде:

20] Піде ні з чим, та позаздрять йому, що з Еантом змагався!

21] Я ж - коли б навіть на мужність мою лягла недовіра -

22] Був би походженням неперевершений: син Теламона,

23] Мужа, що стіни троянські здобув під рукою Геракла

24] І побережжя Колхіди торкнувсь кораблем пагасейським.

25] Батьком його був Еак, безгомінного світу володар.

26] Де еолійцю Сісіфу загрожує скеля нависла.

27] Щодо Еака, то сином своїм визнає його навіть

28] Батько всевишніх богів, тож Еант від Юпітера - третій.

29] Втім, навіть цей родовід не велику приніс би в цій справі

30] Користь, якби не ріднив мене також з Ахіллом великим:

31] Він мені брат; мені - й зброя його! Чи потомок Сісіфа,

32] Схожий, мов крапля води, на свого віроломного предка,

33] Мав би йменами чужими неславити рід Еакідів? [221]

34] Перший я зброю надів, без наказу прибув - і за це ось

35] Ще й не присуджують зброї мені! Вона, бачте, для того,

36] Хто замикав наш похід, хто не квапився, граючи дурня,

37] Йти на війну, поки викрутів тих не розкрив ще хитріший -

38] Та не на користь свою - Навпліад і нарешті не змусив

39] Страхополоха цього й хитруна до військової служби!

40] Той, хто ніякої зброї не брав, нині візьме найкращу?

41] Я ж, кому в ході війни припадали одні небезпеки,

42] Шани і братніх дарів маю бути позбавлений нині?

43] Був би правдивий той шал, чи хоча б ми повірили в нього,-

44] З нами б тоді він сюди, до фрігійських укріплень, не вибравсь,

45] Перший до вчинків лихих спонукач! І тебе, Пеантіде,

46] Не залишили б на Лемносі ми на великий свій сором!

47] Нині - йде поголос - ти, в лісовій заховавшись печері,

48] Скелі зітханнями рвеш і по праву для сина Лаерта

49] Кари благаєш - не марно, хіба що всевишніх немає!

50] Хто з нами йшов у похід, присягавсь на одну з нами зброю,

51] Хто був одним із вождів, кому лук свій і стріли несхибні

52] В спадок Геракл передав,- і голодний, і хворий сьогодні

53] Живиться м'ясом птахів, одягає їх пір'я; на них же

54] Стріли розтрачує ті, що їм суджено Трою здобути.

55] Все ж він лишився живий, бо не був за супутця Уліссу.

56] На самоті й Паламед нещасливий бажав би лишитись!

57] Жив би й тепер, а коли б і загинув, то хоч без провини!

58] Мстивий У лісе - пам ятав-бо, хто вдаваний шал його викрив! -