Мій бос — ідіот

Ви берете участь у цьому порочному колі, тому саме ви й генеруєте ці проблеми. Щоразу, коли ви берете на себе завдання колег, ви берете на себе і всю відповідальність. Цілком можливо, що ви справді дієте згідно з теорією X. Ви навіть не довіряєте своїм працівникам.

Крім того, вони, напевно, знають, що їхньому начальникові потрібно геть усе контролювати — і, мабуть, вони помиляються. Вони усвідомлюють, що ви прагнете втручатися у все. До того ж у компанії є багато людей, які не хочуть ні за що відповідати.

Подумайте самі: якщо ви покажете рукою напрямок, куди ваші підлеглі повинні піти, хто буде винен, якщо вони заблукають? Хто відповідатиме, якщо вони загубляться?

Ви — чи ваші підлеглі?

Нам треба впорядкувати інформацію на основі ваших кольорів

Чому ви як червоний начальник берете всю роботу на себе?

Бо так усе робиться швидше. Всі такі повільні, що ви просто не маєте сил знову й знову нагадувати про завдання. Найкраще — просто все зробити самому. Ваша потреба тримати все під контролем ускладнює ваше життя. Якщо ви виконаєте роботу самостійно, то все буде саме так, як ви й задумали. Ви просто найкращий у цьому.

Чому ви як жовтий начальник берете на себе занадто багато й намагаєтесь виконати всю роботу самостійно, і між тим робите все інше?

Коли хтось запитує у вас, як зробити щось, ви, напевно, думаєте, що буде простіше, якщо самі про це подбаєте. Відчуваєте інстинктивно, що можете самі цю проблему владнати! На жаль, ви не усвідомлюєте, скільки годин роботи ви додали самому собі, а все тому, що не знаєте, скільки часу потребує виконання конкретних завдань. На вашу думку, все завжди робиться швидко. Тільки насправді це не так.

Чому ви, зелений начальник, занадто багато берете на себе й зостаєтеся в офісі до пізньої години працювати над тим, що мали б робити інші?

Ваші підлеглі були такими втомленими й розгубленими, що ви вирішили їм допомогти. Або у вас забракло наглості дати їм більше роботи. Вимагати від них щось для вас — дуже важко. Ви занадто турботливі й не дуже вимогливі. Отже, всі йдуть з роботи в чітко встановлений час, і ви вечеряєте за своїм робочим столом в офісі. Ви занадто добра людина.

Чому ви, синій начальник, берете на себе занадто багато, і все робите самі?

Ви — єдина людина, яка можете досягти достатньо хорошої якості. Адже рутину роботи в офісі — розробили саме ви. Ви бачите себе більше як фахівця, ніж керівника. Крім того, любите працювати. Також іноді забуваєте, що у вас є підлеглі. Вам легко просто відкрити документ і повністю зануритися в нього, але важко випірнути й передати його іншому працівникові, який може зайнятися цим питанням.

Підсумок

Подумайте над тим, які підводні камені ви маєте у своєму стилі керування. Ви берете на себе занадто багато завдань, які не повинні виконувати? А може, ви кидаєте все на чужий стіл? Ви повинні бути десь у шкалі між цими двома екстремумами. Подумайте, чи те місце, яке ви обіймаєте, — правильне.

Знайдіть свої відповіді на ці запитання. Інакше не працюватимете саме на вашій роботі.

Розділ 22. Якщо ви — ефективний червоний начальник

— Хто хотів би висловити свою думку про мене як керівника?

Улюблене запитання на щорічних інтерв’ю з оцінювання роботи персоналу та їхніх планів власного розвитку — це те, що вони думають про свого начальника. Зазвичай його ставлять в кінці розмови, і для начальника це своєрідна мука, тому він чи вона робить це тільки тому, що його вписали в документ, розроблений відділом кадрів за науськуваннями якогось хитромудрого консультанта.

Сама ідея — хороша. Начальники також мають право на зворотний зв’язок. Тому вони питають про те, як організована співпраця з підлеглими, що вони можуть зробити інакше, або щось про їхні сильні та слабкі сторони як керівників. У вашого начальника чи начальниці можуть виникнути проблеми з відповіддю на ці запитання, бо він чи вона не так уже часто бачить вас за виконанням якихось керівних функцій. Тож вам доведеться поцікавитися у своїх колег.

Звичайно, буває, що працівники з усіма кольоровими поєднаннями так упевнені в собі й почуваються настільки в безпеці на своїх робочих місцях, що скажуть вам в очі всю правду. Але — і це дуже велике «але» — справді слід докласти неабияких зусиль, щоб увесь цей процес спрацював як треба.

Місця для начальства з великим его вже давно остаточно розпродані. Занадто багато людей не полюбляють критику, особливо з боку підлеглих. Добрих намірів недостатньо, бо що саме сказати роздутому начальнику, який до того ж регулярно сердиться, коли щось відбувається всупереч його чи її волі? Занадто багато працівників у такій ситуації обирають увічливість замість чесності.