Мистецтво кохання

219] Між іонійських дівчат із кошиком плетеним, кажуть,

220]     Зайнятий вовною був - нитку снував, як вони.

221] Бачиш, як ревно служив своїй владарці велет тірінфський,

222]     Не завагайся ж і ти взяти його за зразок!

223] Скаже на форум прийти - завчасно на форум з'явися,

224]     Якнайскоріше приходь, якнайпізніше відходь!

225] А кудись інде звелить - поспішай, усі справи одклавши,

226]     Хоч і юрба на шляху - ти не затримуйсь, біжи!

227] Буде вночі, досхочу нагостившись, вертати додому -

228]     За супровідника будь, хай лиш гукне, за раба.

229] Ну, а покличе з села (кохання - не для лінивих!),

230]     Ноги на плечі - й туди, як не дістанеш візка.

231] Що там надворі - дарма: чи то спека, чи інеєм зранку

232]     Шлях забілів - не барись, гаяти часу не смій!

233] В любощах - як на війні: недолугий - хай відступає!

234]     Наші клейноди не тим, хто боязкий, берегти.

235] Ночі без сну, холоди, і страждання, й дороги далекі,

236]     Й труднощі - все тут у цих, хоч і м'яких, таборах!

237] Мокнути будеш не раз, як дощі надсилатиме небо,

238]     Просто на голій землі, мерзнучи, будеш лежать.

239] Кажуть, що й Кінтій, як був пастухом у ферейця Адмета,

240]     Спав у хатині низькій. Хто б гордувати посмів

241] Тим, що промінному богові личило?.. Хочеш, щоб довго

242]     Любка з тобою була,-- значить, позбудься пихи!

243] А не дозволять іти по безпечній, по рівній дорозі

244]     І перед носом тобі брязнуть замком - не біда:

245] Отвором крівля стоїть: зісковзнувши з тієї крутизни,

246]     Нишком до любки пролізь через високе вікно.

247] Втішиш її: через мене життям - запишається - важив,

248]     Чим очевидний даси доказ кохання свого.

249] Часто, Леандре, ти міг не побачити діви своєї,

250]     Все ж, аби знала твій дух, перепливав Геллеспонт.

251] Не посоромся й служниць, котра там до любки найближча,

252]     Чи її вірних рабів хитро схилить на свій бік.

253] З кожним вітайсь на ім'я (від того тебе не убуде),

254]     Кожному руку подай, кожному чемно вклонись.

255] Ще пам'ятай: в день Фортуни рабові, коли він попросить,

256]     Ти подарунок якийсь (не зубожієш!) зроби.

257] Не обійди і служниць у той день, коли в одязі вільних

258]     Римські рабині, було, галлів в оману ввели.

259] Врешті, всю челядь своєю зроби; особливо важливі

260]     Дверник і той, певна річ, хто перед спальнею спить.

261] Щодо красуні, то й тут я тобі не велю витрачатись:

262]     Досить дрібнички, але - вміло, доречно даруй.

263] От зарясніє врожай, від плодів повгинаються віти -

264]     Хай їй хлопчина подасть кошик дарунків сільських:

265] Щойно, мовляв, із села, хоч ти на Священній дорозі,

266]     Серед міської юрби все це для неї придбав.

267] Хай винограду подасть чи каштанів, що їх Амарілла

268]     Так полюбляла колись (нині, бач, тонші смаки!).

269] Можна, скажімо, дрозда чи віночок їй гарний послати:

270]     Доказ, що любка твоя - в тебе весь час на умі.

271] Зваблюють так ще й самотніх, на жаль, у надії на спадок -

272]     Проклятий будь, хто дари першим звернув на лихе!

273] Маю повчати тебе, аби й вірші ти слав їй солодкі?

274]     Тільки (біди не втаїш!) пісня не в шані тепер.

275] Пісню похвалять, а все ж озираються за подарунком:

276]     Успіхи матиме й пень, тільки б маєтним він був.

277] Нині направду в нас вік золотий: до посад щонайвищих

278]     Золото шлях прокладе, золотом купиш любов.

279] Хоч би в оточенні муз завітав сюди сам ти, Гомере, -

280]     Як завітаєш ні з чим - вкажуть на двері тобі.

281] Втім, і розумних дівчат є громадка, та вкрай нечисленна;

282]     Інші, хоч розуму брак, хочуть розумними буть.

283] Тих як і цих своїм віршем хвали, але зваж на свій голос:

284]     Що б там на ум не спливло - солодко, ніжно читай.

285] Тож або цим, або тим за даруночок, може, послужать

286]     Вірші любовні твої - ночі безсонної плід.

287] Що ж учинити б ти сам захотів, уважав за корисне, -

288]     Ти постарайсь, щоб цього й любка жадала твоя.

289] Схочеш звільнити раба - зроби так, щоб до любки твоєї

290]     Спершу звернувся той раб: "Хочу на волю!" - благав.

291] Схочеш скарати, але передумаєш, - хай за цю ласку

292]     Знов-таки любка твоя буде у тебе в боргу.

293] Користь тобі, слава - їй; нічого не втратиш від того,

294]     Що над тобою вона матиме владу всякчас.

295] Дбаєш, щоб довго була при тобі, - хай гадає, що тільки

296]     В неї задивлений ти - найяскравішу з красунь.

297] Пурпур із Тіру на ній - раз у раз ним захоплюйся; з Косу -

298]     Коським захоплюйся теж "Як він тобі до лиця!"

299] В золоті вся - 'Твоя врода цінніша від золота", - скажеш;

300]     Вовняне буде на ній - вовняне теж похвали.

301] В туніці стане тонкій - "Ти проймаєш вогнем мене!" - скрикни.

302]     "Не простудися лишень", - боязко потім додай.

303] В проділ розчешеться - проділ хвали; гарячим накрутить

304]     Хвильок по всій голові - з захвату рота розкрий.

305] Голос і рухи її подивляй - як співає, танцює:

306]     "Жаль, що так швидко, - зітхни, - пісеньці й танцю кінець!"

307] Любощі, втіхи сприймай, наче дійство якесь, шанобливо -