Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

Хрестовоздвиженська церква була перенесена в містечко Надвірну, де вона згоріла 1914 року під час Першої світової війни. Іконостас передали в церкву містечка Вогородчани, звідки він спершу потрапив до Відня, а з 1923 року перебуває в Національному музеї у Львові.

Протягом 1970–1980 років у монастирі були проведені значні реставраційні роботи. Після цього Скит оголосили історико-архітектурним заповідником. 1999 року Манявський Скит переданий Українській Православній Церкві Київського Патріархату і отримав назву Манявський Хрестовоздвиженський монастир УПЦКП.

Хустський замок

Хустський замок, який перебував у складі Галицько-Волинського князівства (1281–1321), Угорського королівства (до 1526 року), Трансільванського князівства (до кінця XVII століття), завжди мав велике стратегічне значення. Створення замкового комплексу в Хусті відбувалося у XI–XII століттях, в дотатарську добу. 1191 року була збудована кам'яна фортеця, будівництво якої тривало понад сто років, з метою захисту кордонів та охорони «соляного шляху» від Солотвинських копалень уздовж Тиси.

1242 року ординці зруйнували замок. Згодом угорські королі відбудували споруду і продали разом із марамо-роськими соляними копальнями угочанському жупану. Кілька сотень років поспіль замок переходив із рук у руки. 1514 року його захопили повстанці-куруци під час селянської війни під проводом Дьордя Дожі. 1526 року замок перейшов у володіння до трансільванських князів, які його реконструювали та укріпили. 1594 року 80-тисячна татарська орда спустошила Хуст і околиці, проте замок не захопила, як і під час татарського нападу 1659 року. Не змогли здобути замок і турки в 1661–1662 роках під час турецького походу на Мараморош.

Наприкінці XVII століття Трансільванію захопила Австрія, і замок відігравав важливу роль під час антигабсбурзьких війн трансільванських князів. 1703 року постанці-куруци заволоділи замком, а через шість років трансільванська шляхта провела тут свій Сейм, на котрому ухвалила рішення про незалежність від габсбурзької корони. Невдовзі, перебуваючи у складі Австрійської імперії, замок втрачає своє стратегічне значення. А 3 липня 1766 року під час великої грози над Хустом блискавка влучила в порохову вежу замку, і від вибуху значна частина фортеці була зруйнована.

Майбутній австрійський імператор Йосиф II під час оглядин замку 1773 року дійшов висновку про його фортифікаційну непридатність. А за п'ять років ще одна сильна гроза остаточно зруйнувала замок.

Боржавський замок

Боржавський замок розташовувався в XI–XVII століттях у с. Вари Закарпатської області. До приходу угорців тут був дерев'яний замок, у якому жили підлеглі болгарського князя Салана. У 903 році, після триденної облоги, замком оволоділи угорські племена. Пізніше на місці дерев'яної фортеці була збудована кам'яна, що перебувала у королівському володінні.

За часів Середньовіччя замок охороняв соляні шляхи, адже сіль була найголовнішою корисною копалиною краю. Фортеця стояла на горі Варгедь (висота — 589 метрів) біля теперішнього села Вари, над Тисою, у тому місці, де в Тису впадає річка Боржава.

Після татаро-монгольської навали на Західну Європу у 1241–1243 роках фортеця почала занепадати. У XIV столітті замок належав феодалу Беке Боршо. Під час турецьких нападів на Закарпаття у 1566 році замок був зруйнований, і нині від нього залишилися тільки земляні вали.

Ужгородський замок

Перші згадки про Ужгородський замок як про зміцнювальну споруду на одному з пагорбів над поселенням білих хорватів з'явилися до IX сторіччя, під час правління князя Лаборца. На той час замок мав вигляд дерев'яної споруди. Замок був адміністративним центром Ужгородського воєводства, а пізніше всієї Ужанської долини. У IX столітті замок був спалений угорськими племенами. Після цього адміністративний центр перейшов у Горяни, поселення на околицях Ужгорода.

Висота замкової гори становила більше ЗО метрів. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався й реконструювався, тому що цього вимагали військові умови. Наприкінці XVI століття замок остаточно набуває сучасного вигляду. Замок налічував 511 військових, ЗО знарядь різного калібру на бастіонах і 40 гармат, що зберігалися в арсеналі, а також близько 100 центнерів запальних речовин і понад 1000 ядер.

Воєнно-оборонна система замка дуже проста і водночас сильна й показова. Із трьох боків споруду міцно оточує рів, вирубаний у скелі, а з четвертого боку, північно-східного, — стрімкі скелі. Ширина рову становить 15–20 метрів, глибина — 5-10 метрів. Замок має форму неправильного чотирикутника з бастіонами на кутах і обнесений кріпосною стіною. Кріпосні спорудження займають площу 2,5 гектара, а садиба — б гектарів. Більш квадратні бастіони виступають уперед, що давало змогу вести вогонь уздовж кріпосних стін.