Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

Убивства здійснювалися не тільки в цьому замку, але і удвох інших, що належали жінці. Графиня не могла провести й кількох днів без убивств. Навіть у Відні, де Ержебет мала будинок, за іронією долі, на Кривавій вулиці (Блютенштрасе), вона заманювала до себе і вбивала вуличних жебрачок. Залишається дивуватися, що стільки років їй все сходило з рук, тим більше що округою хвилями котилися чутки про жахливі злочини в замку Чахтіце. Можливо, і справді Ержебет мала високих покровителів. Так, свідки згадували про знатну даму, яка приїжджала до замку в елегантному чоловічому костюмі і незмінно брала участь у тортурах і вбивствах, після чого йшла з графинею до спальні. Бачили тут і похмурого пана з капюшоном, що приховував обличчя. Слуги шепотілися, що це воскреслий Влад Дракула… Не сховалися від очей жителів замку велика кількість чорних котів і накреслені на стінах кабалістичні знаки. Почалися розмови про зв'язки графині з дияволом, що вважалося гірше за вбивства селянок.

Та нарешті злочинам Ержебет Баторі настав край. Потребуючи грошей для своїх дослідів із омолодження, графиня заклала один із замків за дві тисячі дукатів. Опікун її сина Імре Медьєрі зчинив скандал, звинувачуючи її в розбазарюванні майна родини. Графиню викликали до Пресбурга, де зібралися на сейм усі вельможі, включаючи імператора Матіаса і її родича й покровителя Дьєрдя Турзо. Останній уже отримав листа від священика, якому довелося відспівувати відразу дев'ятьох убитих Ержебет дівчат. Спочатку він збирався по-сімейному зам'яти історію, але тут графиня прислала йому пиріг. Почувши недобре, Турзо згодував пиріг собаці, і той одразу ж здох. Розгніваний магнат дав справі законний хід. Для початку він допитав рідних Ержебет, які розповіли чимало цікавого. Наприклад, її зять Міклош Зріньї одного разу гостював у тещі, і його собака знайшов у саду відрубану руку. Дочки обвинуваченої були бліді і повторювали одне: «Вибачте мамі, вона не в собі».

Повернувшись до замку, графиня звернулася до чаклунського заклинання, якого навчила її Дарвуля: «Маленька хмарко, захисти Ержебет, вона в небезпеці… Надішли дев'яносто чорних котів, нехай вони розірвуть на частини серце імператора Матіаса і мого кузена Турзо, і серце рудого Медьєрі…» Проте вбивця все ж таки не змогла втриматися від спокуси, коли до неї привели юну служницю Доріцу, впійману на крадіжці цукру. Ержебет до нестями била її батогом, а інші служниці наносили удари залізними палицями. Не тямлячи себе, графиня схопила розпечену праску і заштовхала її Доріці в рот до самого горла. Дівчина померла, кров залила всю підлогу, а злоба господині замку тільки розпалювалася. Помічники привели до неї ще двох служниць, і, жорстоко побивши їх, Ержебет заспокоїлася.

А на ранок у замку з'явився Турзо із солдатами. В одній із кімнат вони знайшли мертву Доріцу і двох інших дівчат, які ще подавали ознаки життя. У підвалах чекали інші страшні знахідки — тази з висохлою кров'ю, клітки для бранок, розламані частини «залізної діви». Знайшли і незаперечний доказ — щоденник графині, де вона фіксувала всі свої злодіяння. Щоправда, імен більшості жертв вона не пам'ятала або просто не знала і записувала їх так: «№ 169, маленького зросту» або «№ 302, із чорним волоссям». Усього в списку було 610 імен, але туди потрапили не всі вбиті. Вважається, що всього на совісті графині не менше 650 життів. Ержебет зловили просто на порозі — вона хотіла втекти. В одну з дорожніх валіз було охайно складено знаряддя тортур, без якого вона вже не могла існувати.

Турзо засудив її до вічного ув'язнення у власному замку. Підручних Ержабет доставили на суд, де свідки нарешті змогли розповісти все, що знали, про злочини їхньої колишньої пані.

Двом служницям, що допомагали графині у скоєнні злочинів, роздробили пальці, а потім живцем спалили на багатті. Горбаню Фіцко відрубали голову, а тіло також жбурнули в багаття. У квітні 1611 року до замку прибули каменярі, які заклали камінням вікна і двері кімнати графині, залишивши тільки маленьку щілину для миски з їжею. В ув'язненні Ержебет Баторі жила у вічній пітьмі, харчуючись тільки хлібом і водою, не скаржачись і нічого не просячи. Вона померла 21 серпня 1614 року і була похована біля стін замку, поряд із останками своїх безіменних жертв. Кажуть, що й сьогодні із проклятого замку вночі долинають жахливі стогони.

Бронецький замок

Серед усіх замків Закарпаття Бронецький замок є найменш відомим. Він розташований у с. Бронька Іршавського району. Староримські монети, знайдені на території замку, свідчать, що ця фортеця існувала ще за часів Дакії, до складу якої входило і Закарпаття. Тоді тут міг розташовуватися римський сторожовий пункт — каструм. Згодом, вірогідно, замок відігравав роль слов'янського укріплення, що належало правителям Галицької Русі, а потім було захоплене угорцями.