Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат

Перші згадки про фортецю датовані 1273 роком, коли була видана грамота угорського короля Ласло (Володислава Іуманського) IV. Згідно з цим документом, замок був відібраний у ворогів батька короля, Іштвана (Стефана) V, якимсь магістром Петром із роду Чак і повернутий під королівську владу. А оскільки на північному сході, крім Галицької Русі, не було іншої державності, то слід вважати, що вороги, які згадуються в грамоті, і є русичами. Згодом замок знову був одвойований, і угорцям довелося збирати військо, аби повернути його. Про це свідчать інші грамоти, які датуються 1292 і 1296 роками. У них король Ендре (Андрій) III — останній із роду Арпадовичів (наступник Володдислава Куманського) — доручив жупану Михайлу і його синам-магістрам Стефану та Павлу надійно охороняти Бронецький замок.

1336 року фортеця згадується в межових описах місцевості як «destructum castrum Вагапка», тобто «зруйнований Бронецький замок». Очевидно, до середини XIV століття життя на замчищі повністю завмерло, укріплення було надовго занедбане.

Деякі дослідники вважають, що в зруйнованому замку облаштувалася група розбійників, які використовували укріплення на горі як притулок, аж поки не були розгромлені 1471 року. Про лігво розбійників на горі складено безліч легенд.

На жаль, сьогодні пам'ятка визнана непридатною до подальшого археологічного вивчення, оскільки повністю позбавлена культурного шару в результаті проведення як законних, так і незаконних розкопок. Навесні 2008 року в межах програми Інституту карпатознавства Ужгородського національного університету з вивчення замків Закарпаття була організована археологічна експедиція з метою дослідити залишки Бронецького замку. За наслідками обстеження було знайдено безліч слідів «роботи» чорних археологів, які практично повністю знищили культурний шар на більшості ділянках вершини пагорба.

Місто-фортеця Тустань

Тустань є давньоруським містом, наскельною фортецею, митницею, залишки якої знаходяться у Східних Бескидах неподалік від села Урич Львівської області. Тут до наших днів збереглося 4000 пазів і врубів, вирубаних у скелі. Дерев'яна забудова Тустані існувала з другої половини IX до середини XIII століття. Вона була важливим стратегічним пунктом і входила до єдиної системи Карпатської (Угорської) лінії оборони південно-західних кордонів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. Висотна структура наскельної забудови, наземні оборонні стіни висотою 15 метрів, п'ятиповерховий житловий комплекс XIII століття з висотою поверхів від 3,5 до 4 метрів, складна система водозабезпечення (криниця, видовбана в скелі, та дві цистерни) свідчать про високий рівень давньоруської будівельної техніки. В Європі немає нині збережених дерев'яних фортець X–XIII століть, що дає підстави віднести Тустань до унікальних архітектурних пам'яток.

1241 року, під час монголо-татарської навали хана Батия, місто Тустань було зруйноване, і від нього залишилися тільки село Тустань (згодом село Тустановичі, а нині — сучасна частина Борислава) і неприступний замок Тустань. Згодом місто-фортецю Тустань згадують у літописі краківський історик Ян Длугош та польський хроніст Янко з Парикова. Тустань охороняла південний кордон Галицького князівства, а 1340 року була захоплена польським королем Казимиром Великим, який згодом наказав її відбудувати після руйнації. У грамоті Папи Римського Боніфація IX від 15 травня 1390 року Тустань згадується як прикордонна фортеця, через яку експортували сіль, видобуту в Дрогобичі та околицях.

З моменту захоплення поляками Тустані вона належала державі, тобто була адміністративно-територіальним центром Тустанської волості. З 1539 року Тустань переходить у власність польських магнатів та шляхти і занепадає. Її занепад зумовили декілька факторів: економічний — у XVI столітті країни Центральної Європи розробляють власні поклади солі, тож Тустань втрачає роль митниці; політичний — через просування польських кордонів на схід Тустань перестає відігравати роль прикордонної фортеці; військовий — зміни у військовій техніці призвели до втрати оборонного значення замку. Тож замок Тустань існував до XVI століття. Сьогодні ж у селі Урич функціонує музей історії міста-фортеці Тустань.

Королівський замок

Королівський замок Ньолаб (Нялаб) вперше згадується 1279 року як літня резиденція угорських королів, які приїжджали сюди на полювання. Ліси тут були напрочуд густими та багатими на дичину. Із Королівським замком пов'язано багато подій, що суттєво вплинули на культурний розвиток тогочасної Угорщини. Тут, у стінах замку, Станіслав Граматик 1401 року переписав четвероєвангеліє, відоме як «Королівське Євангеліє». Бенедека Ком'яті, філософ, гуманіст та високоосвічена людина, який навчав сина власника замку Яноша, 1532 року здійснив переклад частини Біблії з латинської мови та 13 листів Апостола Павла.