Хай, розгорнувши строфи, наче крила, наступає пісня!Хай б’є в здрібнілий вік достойних фраз і хитрих передбачень,коли натхнення заплитке і розпач роблений та кволий,в вік володіння букви і пожитку, без мети бусолі,в вік змиршавілий, в час легкого успіху, гнучкої міри,хай б’є зухвала пісня,хай кличе вищим вітром дихать,мірилом вищим мірять, міцніш в людину вірить!В атаку сунуть чоти[75] строф, наїживши багнети рим,слова ціляють влучно, кожне точне, кожне вогнепальне,коротко й різко, раз у раз, рокоче строф хорунжий — ритм,колона пісні йде в розстрільній на екстази шанець дальній,щоб про бійців незламно вірних стати гідною співати.Тоді наструнко салютують строфи мужності й посвяти!