НА СХІД ВІД ЕДЕМУ

— Пізно, матусю, пізно. Я не хотіла пити вино. Але ти, огидна жирна гусінь, ти мене примусила. Я ж твоя люба, ніжна донечка, що, забула? А я пам’ятаю, як ти здивувалася, дізнавшись, що я маю постійних клієнтів. Думаєш, я їх кину? Думаєш, вони мені платять отой злиденний долар четвертаками? Ні, вони мені платять десять доларів, і ціна повсякчас зростає. Вони більше ні до кого не можуть піти. Ніхто їх так не задовольнить, як я.

Люба матусю, ніжна жирна матусю, зніми штани з котрогось із моїх постійних. Подивись на шрами у них у паху — такі гарні. А ще маленькі порізи, які так довго кровоточать. Так, матусю люба, я маю найсолодший набір лез, і всі вони у мене тут, в одному футлярі,— такі гострі-гострі зубки.

Фей силкувалася підвестися з крісла. Кейт штовхнула її назад.

— То щоб ти знала, матусю люба, саме так і треба вести справи в борделі. Ціна буде двадцять доларів, і ми примусимо цих телепнів брати ванну. Ми будемо промокати кров білими шовковими хусточками — матусю люба! — кров від маленьких вузлуватих канчуків.

У себе в кріслі Фей хрипко розридалася. Кейт миттю підскочила до неї і затулила їй рота твердою долонею.

— Не галасуй. От і цяця. Розвези свої шмарклі по доньчиній ручці — тільки не галасуй.

Для перевірки вона відняла руку й обтерла її об сукню Фей.

Фей прошепотіла:

— Я хочу, щоб ти пішла геть. Геть з мого закладу. У мене пристойний бордель без збочень. Я хочу, щоб ти пішла.

— Я не можу піти, матусю. Як же я залишу тебе саму, бідолашну? — голос Кейт скрижанів.— Ти мені остогидла. Остогидла.

Вона узяла зі столу келих, підійшла до бюро і налила настоянку опію, наповнивши келих до половини.

— Давай, матусю, пий. Тобі це не завадить.

— Я не хочу.

— Будь цяцею. Пий,— і вона умовила Фей випити рідину.— Ще один ковток, просто ще один.

Фей щось верзла незрозуміле, потім обм’якла у кріслі й важко захропіла.

3

У Кейт у глибині душі зародився страх, а зі страху виникла паніка. Вона пригадала, як було минулого разу, і їй стало млосно. Вона зціпила руки, але паніка наростала. Кейт узяла свічку з лампи і непевними кроками пройшла темним коридором на кухню. Насипала у склянку сухої гірчиці, додала туди води, розмішала як слід і випила. Вона трималася за край раковини, поки ядуча рідина не опекла їй шлунок. Потім почала блювати, напружуючись знову і знову. Серце калатало, вона ледь стояла на ногах,— але вино вивітрилося, і вона знову могла ясно думати.

Вона пригадала всі події цього вечора, від однієї сцени до другої, вдивляючись, принюхуючись, як тварина. Вимила обличчя, сполоснула раковину, поставила гірчицю назад на поличку. І повернулася до кімнати Фей.

Світало, і пік Флемон чорною сильветкою виступав на тлі блідого неба. Фей і далі хропіла у кріслі. Кейт подивилася на неї декілька секунд, а потім розстелила їй ліжко. З величезною натугою перетягла і вклала на ліжко смертельно важку сплячу Фей. Кейт роздягла її, помила їй обличчя і прибрала одяг.

День розгорався швидко. Кейт сиділа біля ліжка і вглядалася у м’яке обличчя, розтулений рот, що вдихав і видихав повітря.

Фей неспокійно заворушилася, на сухих губах показалася слина, вона пробурмотіла щось невиразне, зітхнула і знову захропіла.

В очах Кейт блиснула тривога. Вона висунула верхню шухляду бюро і зазирнула в медичну скриньку закладу — настоянка опію, знеболювальне, мікстура Пінкем, крем-бальзам Голла, нюхальні солі, касторка, нашатирний спирт. Кейт підійшла до ліжка, змочила нашатирним спиртом носовичок і, відвернувшись, притиснула його до носа і рота Фей.

Задушливі пари подіяли, Фей з хрипом очуняла, вибираючись зі свого чорного павутиння. Широко розплющила очі, налякана до півсмерті.

Кейт промовила:

— Усе гаразд, матусю. Усе гаразд. У тебе був кошмар. У тебе був страшний сон.

— Так, кошмар,— і тут Фей знову здолав сон, вона впала на подушку і захропіла, але нашатирний спирт повернув їй частину свідомості, й тепер вона повсякчас неспокійно ворушилася. Кейт повернула пляшечку до шухляди. Прибрала на столі, витерла пролите вино і віднесла келихи на кухню.

В будинку було темно, хоча крізь запнуті штори вже пробивався день. Кухар ворочався у своїй прибудові за кухнею, намацував одяг, взував незграбні черевики.