НА СХІД ВІД ЕДЕМУ

Спершу кухар розповів про заповіт. Напевне, це був кухар. Принаймні так думав він сам. Кейт почула про це від Етелі й узялася за нього в кухні, де він місив тісто для хліба: великі волохаті його руки були по самі лікті у борошні, долоні побіліли від дріжджів.

— По-твоєму, це порядно — розповідати, що ти був свідком? — тихо спитала вона.— Що про тебе подумає міс Фей, як гадаєш?

Він збентежився.

— Але я не...

— Що саме ти «не» — не казав нікому чи не думав, що цим можна зашкодити?

— Я не думав, що...

— Не думав, що ти розказав? Знали лише троє. Думаєш, це я розказала? Чи міс Фей?

Вона побачила збентеження у нього в очах і зрозуміла, що відтепер він сам не буде впевнений, що нікому не розповідав. За мить він уже буде переконаний, що то він.

Троє з дівчат розпитували Кейт про заповіт, зібравшись разом для хоробрості.

— Навряд чи Фей хотіла б, щоб я це з вами обговорювала. Алекс мав би тримати язика за зубами,— заявила Кейт. Коли їхня рішучість пригасла, вона додала: — А чому б вам не спитати у самої Фей?

— Та ні, ми на це не зважимося!

— Проте ви зважуєтеся базікати у неї за спиною! Що ж, ходімо до неї, і ви спитаєте про все, що вас цікавить.

— Ні, Кейт, ні.

— Тоді мені доведеться розповісти їй про ваші питання. Не хочете при цьому бути? Вам не здається, що їй було би приємніше знати, що ви не теревените у неї за спиною?

— Але ж...

— От мені було би приємніше, я це точно знаю. Мені завжди подобаються щирі люди.

Вона потроху заганяла їх на слизьке, підбурювала і зрештою заштовхала до кімнати Фей.

— Вони мене розпитували про відому тобі справу,— пояснила Кейт.— Алекс зізнався, що прохопився.

Фей трохи здивувалася.

— Та я, власне, і не думала робити з того таємницю.

— Добре, що ти так на це дивишся. Але ти ж розумієш, що я не мала права говорити, поки не скажеш ти.

— А тобі здається, що розповідати не варто?

— Та ні, зовсім ні. Я рада, просто мені здавалося, що я тебе зраджу, якщо заговорю перша.

— Ти така чудова, Кейт. Але я не вбачаю в тому жодної шкоди. Бачите, дівчата, я зовсім самотня на цьому світі, от я й узяла Кейт собі в дочки. Вона про мене піклується. Кейт, дай-но мені скриньку.

І кожна з дівчат узяла заповіт в руки й уважно прочитала його. Він був такий простий, що вони могли повторити його слово в слово іншим дівчатам.

Вони почали придивлятися до Кейт: як вона зміниться, чи не перетвориться на тирана, але якщо та і змінилася, то лише на краще, стала до них ще приязніша.

За тиждень Кейт занедужала, але вона неухильно продовжувала свій нагляд за закладом, і ніхто б не здогадався, якби її не застали в коридорі, всю напружену, з обличчям, перекошеним мукою. Вона благала дівчат нічого не казати Фей, але вони обурилися, і саме Фей наполягла, щоб вона лягла у ліжко, і викликала доктора Вайлда.

Це був приємний чоловік і доволі непоганий лікар. Він оглянув її язик, порахував пульс, поставив кілька інтимних питань, а потім потягнув себе за нижню губу.

— Отут? — спитав він, трохи надавивши їй на хрестець.— Ні? А тут? Болить? Ясно. Гадаю, вам просто треба промити нирки.

Він залишив жовті, зелені й червоні пігулки, які треба було заживати одну по одній. Пігулки дуже допомогли.

Тільки раз у неї стався невеличкий рецидив. Вона сказала Фей:

— Я схожу до лікаря.

— Я викличу його до нас.

2

Доктор Вайлд був людина добра і чесна. Він любив повторювати, що у своїй професії він твердо знає тільки те, що сірка лікує сверблячку. Він серйозно ставився до медичної практики. Як чимало провінційних лікарів, у себе в місті він був водночас універсальним знахарем, священиком і психіатром. Він знав майже всі секрети, слабкі й сильні місця мешканців Салінаса. Він так і не навчився спокійно сприймати смерть. Смерть пацієнта завжди викликала у нього відчуття поразки і безнадійного неуцтва. Він був не дуже рішучий і вдавався до хірургії лише у крайніх і страшних випадках. Аптеки приходили на допомогу лікарям, але доктор Вайлд був одним з небагатьох, хто має власний набір медикаментів і сам виготовляє ліки. Багато років напруженої праці й недостатнього сну зробили його трохи неуважним і заклопотаним.

О восьмій тридцять ранку в середу Кейт пройшла Головною вулицею, піднялася сходами до Окружного банку Монтерея і в кінці коридору знайшла двері з табличкою «Д-р Вайлд. Приймальні години 11.00 — 14.00».