НА СХІД ВІД ЕДЕМУ

— Готова. Я зовсім розлінилася, ти так за мною упадаєш.

— Мені подобається про тебе дбати,— відповіла Кейт. Вона узяла з шухляди пляшку з овочевою мікстурою Лідії Пінкем і подивилася крізь неї на світло.— Майже нічого не залишилося. Треба буде купити ще.

— Здається, в комірчині залишилися три пляшки з дюжини.

Кейт підняла склянку.

— Там у склянці муха,— сказала вона.— Піду помию.

У кухні вона ополоснула пляшку. Дістала з кишені піпетку. Кінчик був затканий шматочком картоплі, як затикають носик на жбані з гасом. Вона обережно накрапала кілька крапель прозорої рідини у склянку, це була гомеопатична настоянка зі стрихніном від переїдання та перепою.

Повернувшись до кімнати Фей, вона влила у склянку три столових ложки овочевої мікстури і добре перемішала.

Фей випила свій тонік і облизала губи.

— Чогось вона гірка,— здивувалася вона.

— Гірка, люба? Дай-но я скуштую...— Кейт налила собі столову ложку з пляшки і скривилася.— Справді. Мабуть, стояла дуже довго. Я її зараз викину. Ой, ну таки гірка. Принесу тобі зараз води.

За вечерею обличчя Фей розпашілося. Вона кинула їсти і ніби дослуховувалася.

— Що з тобою? — спитала Кейт.— Матусю, що з тобою?

Фей, здавалося, не могла зосередитися.

— Не знаю. Серце калатає. Раптом я злякалася, і серце аж бухкає.

— Хочеш, я відведу тебе до твоєї спальні?

— Ні, люба, мені вже краще.

Грейс поклала виделку.

— Фей, ви страшенно розчервонілися.

— Мені це не подобається,— сказала Кейт.— Треба показатися доктору Вайлду.

— Та ні, вже все гаразд.

— Ти мене налякала,— сказала Кейт.— Раніше таке з тобою траплялося?

— Бувала задишка, але це тому, що я гладшаю.

Фей почувалася недобре того суботнього вечора, й о десятій годині Кейт умовила її піти спати. Кейт кілька разів зазирала до кімнати, поки не переконалася, що Фей заснула.

Наступного дня вона вже почувалася добре.

— У мене, мабуть, просто задишка,— сказала вона.

— Добре, приготуємо дієтичну їжу для мого сонечка,— усміхнулася Кейт.— Я зварила курячий бульйон, а ще у нас є салат зі спаржевої квасолі, як ти любиш — тільки олія й оцет, а потім чай.

— Клянуся Богом, Кейт, я почуваюся зовсім непогано.

— Нічого, нам обом не завадить поїсти чогось легшого. Ти мене так налякала вчора увечері. У мене була тітонька, яка вмерла від серцевого нападу. Таке не забувається, знаєш.

— У мене ніколи не було проблем із серцем. Просто задишка, коли я піднімаюся сходами.

У кухні Кейт розклала вечерю на дві таці. Вона розмішала французький соус у чашці й полила ним салат зі спаржевої квасолі. На тацю Фей вона поставила її улюблену мисочку і почала підігрівати суп на плиті. Потім дістала з кишені піпетку і накапала дві краплі кротонової олії на спаржеву квасолю і перемішала. Збігала до своєї кімнати, проковтнула вміст пляшечки проносного і повернулася до кухні. Розлила по мисочках гарячий бульйон, наповнила чайник кип’ятком і понесла таці до кімнати Фей.

— Здавалося, я зовсім не голодна,— сказала Фей,— але твій бульйон пахне так смачно.

— Я приготувала для тебе спеціальний соус,— повідомила Кейт.— Це старовинний рецепт, з розмарином і чебрецем. Цікаво, чи сподобається тобі.

— Він просто божественний,— похвалила Фей.— Хотіла б я знати, чи є щось, чого ти не вмієш?

Кейт стало зле першій. Лоб її вкрився потом, вона зігнулася вдвоє і скрикнула від болю. Очі вирячилися, з рота текла слина. Фей вибігла у коридор, волаючи про допомогу. Дівчата і декілька недільних клієнтів скупчилися у кімнаті. Кейт корчилася на підлозі. Двоє з завсідників поклали її на ліжко Фей і намагалися розпрямити, але вона зойкнула і знову скрючилася. Вона страшенно спітніла, увесь одяг був мокрий.

Фей витирала їй лоб рушником, коли і її пронизав біль.

Спливла ціла година, поки знайшли доктора Вайлда,— він грав у карти з другом. Дві істеричні повії притягли його до закладу. Кейт і Фей знесилилися від блювання, діареї і спазмів, які періодично повторювалися.

— Що ви їли?

Тут доктор Вайлд помітив таці та грізно спитав:

— Ця спаржева квасоля домашнього консервування?

— Ясна річ,— відповіла Грейс.— Ми її тут самі робили.

— Хтось із вас її їв?

— Та ні. Бачите...

— Ідіть і розбийте всі банки,— звелів доктор Вайлд.— Клята спаржева квасоля! — І він витяг помпу для промивання шлунку.

У вівторок він сидів біля двох блідих, ослаблених жінок. Ліжко Кейт перенесли до кімнати Фей.

— Тепер я можу вам сказати,— почав він.— Я не вірив, що ви маєте шанс вижити. Вам неймовірно пощастило. Забудьте про домашнє консервування спаржевої квасолі. Купуйте фабричні консерви.

— Але чому? — здивувалася Кейт.

— Ботулізм. Ми не дуже багато про нього знаємо, але мало хто після нього виживає. Гадаю, ви двоє врятувалися, бо ви молода, а вона міцна.— Тут він звернувся до Фей.— У вас ще з’являється кров у сечі?

— Так, трохи.

— Тоді ось вам пігулки з морфієм. Вони допоможуть загоєнню. У вас там, схоже, щось надірвалося. Але ж кажуть, що шльондру нічого не вб’є. Отже, заспокойтеся, обидві.

Це сталося сімнадцятого жовтня.