На землі кленового листу

Оксана Башук і Г’ю Ненгле взяли на себе обов’язок домовлятися з відповідними людьми про зустрічі. Я доручив Веселовському підтримувати з ними зв’язок у ході підготовчої роботи.

Відзначення 60-ї річниці голодомору і 7-річчя Чорнобиля: програма-максимум і програма-мінімум

Я вже давно познайомився з Богданом Онищуком, одним з керівників юридичної фірми в Торонто. Він постійно цікавився становищем в Україні і допомагав посольству.

Знаючи про намагання посольства розширити потік інформації про Україну в Канаді і про Канаду — в Україні, він спеціально приїхав з Торонто, щоб запропонувати один з можливих варіантів. Суть його така. Посольство укладає угоду з однією з інформаційних фірм. Фірма стежитиме за всіма канадськими газетами, і якщо десь щось з’явиться про Україну, вона того ж дня вранці телефонує в посольство і дає точні координати інформації. Можлива більша послуга — фірма надсилатиме на посольський факс вирізку з газети, яка стосується України. Якщо ми хочемо, фірма може робити для нас те ж саме і про Росію.

Умови контракту: три місяці вони працюватимуть для посольства безплатно, потім три місяці платить юридична фірма Онищука, а далі, якщо посольству не сподобаються послуги фірми, співпраця припиняється, а якщо посольство задовольнятимуть послуги фірми, то ми підписуємо платний контракт, причому плата зовсім невелика. Фірма «Кліпінг Сервіс» може організувати серію зустрічей з бізнесменами, журналістами. Вона може організувати поїздки в Україну відомих політиків, бізнесменів, журналістів.

Оскільки Біляшівський уже не працював, а нового секретаря з культури й інформації ще не відомо коли мали прислати, я не поспішав з реалізацією цієї справи і просив пана Онищука пригальмувати її. У посольства були й інші варіанти. Внутрішні обставини вимагали не квапитися із залученням нових контрагентів — поки що краще було обмежитися тим, що вже маємо.

Богдан Онищук мав широкі знайомства у високих впливових колах Канади, тому я просив його приїхати з Торонто і взяти участь в обговоренні плану заходів, пов’язаних з відзначенням 60-річчя голодомору 1932–1933 років. Він радо погодився.

Нарада відбулася 29 квітня 1993 р. На ній був вироблений план-максимум і план-мінімум. План-максимум передбачав, що відзначення 60-річчя голодомору буде канадською, а не посольською акцією. У цьому разі спікер парламенту мав би зробити відповідну заяву в парламенті і закликати вшанувати пам’ять по загиблих хвилиною мовчання. Генерал-губернатор Канади Р. Гнатишин з нагоди 60-річчя голодомору мав би покласти вінок до пам’ятника жертвам голодомору. На урочисте жалобне засідання мали запросити представників єврейського конгресу. Пан Богдан Онищук зробить відповідну заяву на загальних зборах Європейського банку реконструкції і розвитку.

Паралельно з переговорами з відповідними особами й організаціями посольство готує пакет матеріалів про голодомор.

Голова комісії українського парламенту з питань Чорнобильської катастрофи В. Яворівський в інтерв’ю розповів про наслідки кримінального розслідування причин найбільшого техногенного злочину проти української нації. Інтерв’ю розкривало злочинну байдужість тодішнього керівництва України. Фактичного матеріалу Яворівський давав небагато, тому ми вирішили підготувати окремий прес-реліз за матеріалами інтерв’ю.

Добре було б також у Володимирському соборі міста Києва відправити панахиду і кульмінаційний момент з неї передати через усі телерадіостанції світу.

Програма-мінімум — це те, що залежало від посольства і що ми спроможні були самі зробити: прес-конференція з роздачею кореспондентам пакета документів, прес-реліз, який ми могли розіслати додатково до газет і телерадіокомпаній, виставка картин, у тому числі вражаюче полотно П. Ємця про Чорнобиль.

* * *

На 30 квітня 1993 року в Торонтському університеті було заплановано конференцію «Загрози трансатлантичним зв’язкам». Посольство мало взяти участь у конференції.

У середовищі канадських і американських політиків і військових, причетних до діяльності НАТО, точиться дискусія про майбутнє цієї організації. На позицію того чи іншого доповідача впливає багато факторів: розуміння загальної тенденції історичного розвитку, отже, прогностичні припущення щодо глобальної реструктуризації світу, погляд на Росію сьогодні й завтра, можливість — неможливість розпуску НАТО, поширення НАТО на схід. Якщо поширювати, то як, коли тощо. Головний настрій доповідачів конференції — НАТО необхідно зберегти, політичні структури Західної Європи зробити відкритішими. Тут явно простежувалась недовіра до Росії і прагнення гарантувати незалежність Заходу за допомогою військової організації НАТО з її ядерною зброєю, а з іншого боку не зачиняти дверей на Захід новим державам Середньої і Східної Європи.

Після доповідей перед дискусією мені вдалося з допомогою Лесі Шимко поставити питання про ставлення керівництва НАТО до ідеї вступу до НАТО України.