На землі кленового листу

Найважливішим з обговорюваних питань було ставлення України до ядерної зброї, а точніше — ставлення України до ультиматуму країн «великої сімки» про відмову України від ядерної зброї. Друге важливе питання стосувалося розширення економічної допомоги Україні з боку Канади.

Верховна Рада тоді була ще проти однобічного ядерного роззброєння. Я також наполягав на збереженні Україною ядерної зброї, хоч у принципі був за прискорення ядерного роззброєння у світі загалом. Але щодо України, то в її інтересах вона мала б роззброюватись не раніше від інших ядерних держав, у кожному разі не раніше від Росії. Позиція Макаревича була по суті та ж сама.

Щоправда, я робив наголос на тому, що прагнення Заходу роззброїти Україну при озброєнні Росії суперечить інтересам Заходу — бо Україна ніколи на Захід не нападе, а потурання Московії обов’язково призведе якщо не до глобальної війни, то до постійного протистояння і збереження загрози воєнного конфлікту. Ясна річ, Україна буде першою жертвою московського імперіалізму, але це не зменшить агресивності останнього супроти західних країн. Навпаки, загарбавши Україну, Московія здобуде додатковий плацдарм, велику матеріальну підтримку і людські резерви — і тоді ще швидше посуне на Захід. Нічим не можна виправдати практичної допомоги західних держав Москві відновити імперію. Слід було б допомагати колишнім так званим союзним республікам, а не метрополії.

День відкритих дверей

Церемонія офіційного відкриття посольства переросла на справжнє свято. Проте були і невдоволені: мовляв, чому було так мало запрошено, чого це посол зігнорував українську громаду? Справді, на церемонію людей запрошували за списком і пропускали до участі за спеціальними запрошеннями. Діючи так, я мав на думці підкреслити незалежність посольства від української громади, показати, що воно не стоїть у ряду звичайних діаспорних установ чи організацій, і хоч би яка була допомога канадських українців, вона не перетворює посольство на щось рівнозначне з їхніми організаціями.

А з іншого боку посольство не могло бути невдячним за надану нам допомогу. Ось чому 5 грудня ми провели день відкритих дверей і запросили всіх українців, які бажали відвідати посольство. Ми заготовили подячні листи перекладачам і робітникам, які ремонтували посольство. Церемонію вручення провели урочисто. Біляшівський викликав перекладачів, а потім майстрів-будівничих по одному, я зачитував подячний лист і від імені посольства вручав його під оплески присутніх. Виступили всі дипломати. Кожен відчув, що його допомогу помітили і, отже, його участь у становленні посольства незалежної України не минула безслідно. А це так важливо, адже люди працювали безплатно! Присутні були задоволені.

* * *

До посольства надходили нові й нові пропозиції про співпрацю та допомогу в окремих заходах. Пропозиції стосувалися підприємницької діяльності, культурних обмінів, допомоги Україні у здійсненні окремих проектів і т.ін. Як з усім цим упоратися?

З появою у посольстві першого секретаря з економіки й торгівлі, науки й технології Олександра Шандрука усі справи цих напрямів я доручив йому.

Перший секретар з культури й інформації Борис Біляшівський займався комплексом проблем культурних взаємин, інформацією та зв’язками з відповідними канадськими організаціями. Замість Родіонова й Кучера до посольства прибули Андрій Веселовський і Ярослав Асман. Уже з перших днів я побачив, що Веселовський добре орієнтується в обстановці. Йому як раднику-посланнику я доручив вести сферу політичних взаємин з канадським урядом. Ярослав Асман виконував обов’язки першого секретаря з консульських справ.

Поява в посольстві економіста Шандрука дуже розширила нашу економічну діяльність, але майже не зменшила мого навантаження. З бігом часу обсяг економічних справ у Шандрука поступово зростав, і хоч як він старався, однак потік не зменшувався. Я згадав попередження Родіонова: якщо посольство братиметься за підприємницькі пропозиції канадців, то воно в них загрузне, а посольство — це політичне представництво, а не економічна місія. Я ж вважав економічну діяльність найголовнішим своїм завданням, але тільки тепер побачив, який це величезний обсяг роботи.

Більшість пропозицій була корисною для України, і ми повинні скористатися ними.

Готуючись до відкриття генерального консульства в Торонто, я наполягав перед міністром закордонних справ передбачити у погодженні з міністром зовнішніх економічних зв’язків у штаті генконсульства посаду економіста. Торонто — головний підприємницький центр Канади, і наш економіст міг би там прислужитися справі розширення ділової співпраці України з Канадою.