Тема веде далі, але не до кінця — про що й натякає заголовок, що пасує до будь-якого розвитку, а особливо до мистецького, а також до життя загалом. Власне робота була спрямована не так на те, щоб написати книжку, як на те, щоб сконструювати апарат, транспортний засіб, в який сідаєш одним, а виходиш іншим. І насамперед це стосується самого автора — розмисли
Наркотики і сп'яніння
Уплив наркотиків амбівалентний; вони впливають як на дію, так і на споглядання: як на волю, так і на уяву. Обидві ці сили, які нібито виключають одна одну, часто викликаються тим самим засобом, як то знає кожен, хто принаймні раз спостерігав за товариством, що бенкетує.
Проте є доволі сумнівним, чи справді вино можна зараховувати до наркотиків у вузькому сенсі. Можливо, його первинна сила протягом тисячоліть вживання була одомашнена. Про дещо потужніше, але також лячніше ми дізнаємося з міфів, у яких Діонісій постає як господар свята зі своїм почтом із сатирів, силенів, менад та хижих звірів.
Переможний похід цього бога відбувся в протилежному до Александра напрямку: з Індії через Близький Схід до Європи, і його завоювання виявилися довготривалішими. Діонісій, як і Адоніс, вважається засновником оргіастичних свят, періодичність яких глибоко переплетена зі світом історії, а із самими святами тісно пов'язаний пишний фалічний культ. Він не становив змісту діонісій, а був одним із одкровень, які підтверджували таємницю та обов'язковість її сили. Як свідчив один давній автор, порівняно з цими відправами «святкування Афродіти на Цитері можна було назвати благочестивими дитячими забавками».
Ця первісна сила вина розтанула; ми бачимо лише її пом'якшене повернення в осінніх та весняних святах виноробних країн. З припливу жаги життя, барв, мелодій, гротескних картин рідко виринають сліди давнього світу містерій з їхнім моторошно заразливим насильством. Тоді на обличчях, у стрибках і танцях з'являється щось архаїчне. І насамперед сюди належить маска, символ «перевернутого світу».
Порівнюючи тріумфи Александра і Діонісія, ми заторкуємо таким чином різницю між історичною та стихійною владою. Успіх в історії, наприклад завоювання Вавилона, є швидкоплинним і прив'язаним до імен. Саме в цій формі мить більше не повертається; вона утворює ланку в ланцюгу історичного часу. Для перемін усередині світу стихій імена й дати неважливі, а проте ці переміни стаються знову і знов, і не лише попід історичним часом, але й усередині його. Вони вириваються, як магма крізь земну кору.
Але повернімося до вина: Александр був змушений відступити з Індії, тоді як Діонісій донині править там як безіменний господар свята. Вино змінило Європу сильніше, ніж меч. Вино досі вважається медіумом культових перетворень.
Обмін новими отрутами та видами сп'яніння, а також гріхами, лихоманкою і хворобами не має точної дати, з якою коронація або вирішальна битва закарбовується в пам'яті. Все залишається в темряві, в переплетеному корінні. Ми можемо робити лише припущення про можливі події, але нам годі виміряти їхній розмах та проникнути в їхню глибочінь.
Коли 1519 року Кортес висадився в Мексиці, ця подія вписалася для європейців в історичний світовий порядок, а для ацтеків — у порядок магічний. У Мексиці сон ще сильніший за свідомість, яка не спить, передчуття прив'язує міцніше, ніж слово. При таких контактах відбувається дзеркальний рух туди й назад, який постає то як грабунок, то як дар, а потім знову як злочин і кара — наприклад, у жертвах: тут Монтесума, там Максиміліан, обидва імператори Мексики. Під поверхнею поперемінно виникають і приймаються зародки, картини, сновидіння, які руйнують одні племена і запліднюють інші, але їхній вплив не піддається точному опису й датуванню.
Статистика, навіть там, де вона є точною, не може видобути з проблеми більше, ніж самі цифри. Проблема залишається незаторкнутою у своїй глибині; вона залишається в прямому сенсі слова контроверсійним питанням. Особливо це стосується сфер, які межують із психікою, як і для кожного типу поведінки, також і поведінки тварин, і тим більше коли це стосується нашої теми: наркотиків і сп'яніння.