Наближення. Наркотики і сп'яніння

У цьому третьому випадку збільшується не сама доза, а сприйнятність. Курець, який демонструє дисципліну й задовольняється однією ранковою сигаретою, одержить своє, коли досягне інтенсивності насолоди, яка, незважаючи на значно більше споживання, дотепер залишалася для нього невідомою. Проте це знову ж таки веде до спокуси.

18

Чутливість може стати надзвичайно високою і, відповідно, сама доза малою, навіть мінімальною. Ми знаємо з часів Ганеманна[28], що навіть найменші сліди речовини можуть бути дієвими, і це підтверджує сучасна хімія. Але поряд із рецептом має бути й рецептивна[29] готовність. Саме тому гомеопатична медицина допомагає не кожному; вона передбачає гомеопатичну поведінку. Чутливому достатньо натяку. Таким є загальний закон не лише в рамках гігієни, але й способу життя загалом. З другого боку, залишається актуальним прислів'я: «На грубу колоду є великий клин».

Отже, доза може бути мінімальною. За певних обставин сп'яніння здатні викликати речовини, які вважаються нейтральними, наприклад повітря. Саме на цьому заснована ідея доктора Окса в Жуля Верна[30].

Під приводом будівництва газового закладу доктор Окс завдяки подачі чистого кисню змінює ментальність жителів маленького містечка, вводячи їх у стан сп'яніння. Таким чином, завдяки концентрації речовина, яку ми вбираємо у себе з кожним вдихом, стає «отруйною» за Парацельсом: «Sola dosis facit venenum[31]».

Доктор Окс дистилював повітря. З цього можна припустити, що для чутливих натур воно може бути п'янким. Так воно й є насправді. Небагато знайдеться людей, які бодай на якусь мить не пережили оту «юність як сп'яніння без вина», про яку згадує Ґете.

Безперечно, для цього потрібна несхитна готовність, яка належить до ознак юності. Проте завжди діятимуть й інші фактори, або «вищі потенції[32]» відомих та невідомих речовин, або ж атмосферні впливи. В романах можна натрапити на такі вислови, як «повітря було як вино». «Незбагненна радість» підіймається з якихось майже нематеріальних джерел.

Проте «вдала година» може принести й меланхолію. Часто вона має попереджувальну, застережну силу й завдяки цій властивості не менш корисна, адже нерідко саме таким чином дають про себе знати небезпеки, що наближаються. Поряд зі сприйняттям, яке так само важко пояснити, як і заперечити, є багато такого, що потребує особливо загостреної чутливості. Александер фон Гумбольдт[33] у своїй «Подорожі до країв рівнодення» детально зупиняється на явищах, які передують виверженням вулкана і землетрусам та пов'язаним з ними неспокоєм людей і тварин, який можна назвати як передчуттям, так і особливим сприйняттям.

19

Знову й знов аж до сьогоднішнього дня робилися спроби виділити речовини або психогенні сили з атмосфери. Так, Месмер[34], відштовхуючись від магнетизму, гадав, що відкрив «флюїд», який струмує з людського тіла й може накопичуватися в певних предметах, що правлять за своєрідні акумулятори. Месмеризм у лікувальному мистецтві породив не одну моду, його впливи продовжують жити у літературі. Особливо захоплювався ним Е. Т. А. Гофман. Вже сама дисертація Месмера мала неабиякий розголос. «De planetarum influxu[35]» — таку назву міг би мати й трактат Новаліса[36] або один з дописів до «Атенеума[37]».

Менш відомим, хоча й важливішим за Месмера, був Карл-Людвіг фон Райхенбах[38], який відзначився не лише як натурфілософ, але також як геолог, хімік і промисловець. Райхенбах гадав, що завдяки «одичній силі» знайшов речовину, випромінювання якої можна порівняти з флюїдами Месмера. Він гадав, що цей од, хоч і поширений скрізь у природі, проте сприймається лише істотами витонченої організації, яких Райхенбах назвав сензитивними або, у випадку особливо високої чутливості, надсензитивними.

Райхенбах, у якого натурфілософські міркування поєднувалися з природничою точністю, намагався експериментально довести існування оду та використовував для цього сензитивних, подібно до того, як короткозорий послуговується окулярами. У зв'язку з цим він розробив процедури, які ми сьогодні назвали б тестами, і хоча апаратів він не застосовував, але прагнув до дуже тонкої диференціації. Наприклад, людина не потрапляла до кола сензитивних, якщо не могла відчути різниці температур між гострим і тупим боком курячого яйця, тримаючи його двома пальцями. Райхенбах наважувався проникати в такі сфери, які хоч і не були далекими або замкненими, але залишалися недоступними навіть для загального розуміння.

Проте фізики не хотіли нічого чути про од, так само як психіатри та неврологи — про сензитивних. Усе це засмучувало Райхенбаха як природознавця, тоді як філософ він міг на все це не зважати. Райхенбах прийшов зі своїми ідеями в найнесприятливіший час. Ще більшою мірою це стосується Фехнера[39], який розглядав математично-фізичні уявлення про світ як «нічну сторону» всесвіту й дістав велику користь із праць Райхенбаха для своєї «психофізики».