Наближення. Наркотики і сп'яніння

Міркування Фехнера про одушевлення небесних тіл та рослин не мали розголосу в часи, коли з небувалою силою пробивали собі шлях механістичні теорії. У медицині починав домінувати позитивізм, гібрисом якого стали вихваляння одного хірурга про те, що він під час своєї роботи ще жодного разу не бачив душі.

Такі суперечності в межах споглядання створюють враження, ніби дух активний в обох крилах одного будинку, між якими немає дверей. Тут може також спасти на думку подвійне дзеркало, сторони якого розділені непрозорим шаром. Та все-таки настають часи, які наближають єдність споглядання. Воно ніколи не може бути абсолютно досконалим, адже як математично-фізичні, так і натурфілософські уявлення Райхенбаха та Фехнера є лише аспектами «внутрішнього [світу] природи».

20

Отже, доза, яка призводить до сп'яніння, може бути мінімальною, якщо на те вистачить підготовки. У цьому плані також трапляються сензитивні, наділені особливою чутливістю. Норми, встановлення яких, на думку законодавця, є необхідністю, наприклад у правилах дорожнього руху, дають про це доволі приблизне уявлення. Законодавець ставатиме дедалі суворішим, оскільки емпіричний світ щодня надає нові докази того, що у сп'янінні та техніці стикаються дві сили, які виключають одна одну. Власне, це стосується загалом не лише наркотиків. Кількість засобів та діапазон їхнього застосування безперервно зростають. Постає дедалі більше завдань, для виконання яких помірне вживання наркотиків не лише рекомендується, а навіть є неминучим. Усе це перетворюється на особливу науку.

Схильність до сп'яніння може стати такою сильною, що стає достатньо вже самої поведінки, а засоби стають непотрібними. Особливо це властиве аскетизму; його тісний зв'язок з екстазом відомий уже здавна. До стриманості, неспання та посту приходить самотність, яка знову і знову дає сили митцям і вченим. Звідси й потік фіванських картин[40]: візій на відстані, не пов'язані з наркотиками, вже не кажучи про якісь апарати.

Мислитель, митець, що перебуває в хорошій формі, добре знає такі фази, під час яких струменить нове світло. Світ починає говорити та відповідати духові з дедалі більшою силою. Речі ніби заряджаються; їхня краса, їхній осмислений порядок проявляються в новому світлі. Це буття-у-формі є незалежним від фізичного самопочуття; часто воно перебуває в суперечності з ним, часто здається, що в стані ослаблення образи знаходять легший доступ, ніж за інших обставин. Проте ще Райхенбах попереджав, що чутливість і хворобу можна завиграшки сплутати — і тут легко припуститися помилки, що часто трапляється в диспутах, в яких, відходячи від твору, роблять висновки про психе митця. Невипадково, що саме наш час багатий на такі суперечки. Очевидно, не лише в житті окремого індивіда перед продуктивними фазами з'являються стани підвищеної сприйнятливості, те саме відбувається й при зміні стилю в межах культур. Ці стани проступають у вавилонському змішанні як формальної мови, так і мови загалом.

21

Юнґ-Штіллінґ[41] визначає сприйнятливість як «здатність до передчуття» і має на увазі високу чутливість, якої можна досягти певним способом життя. «Нарешті навіть суто благочестива людина шляхом тривалих вправ та через самоперетворення перед Богом може досягти стану зачарування та магнетичного сну». На його думку, «душа в природному стані проявляється через мозок і нерви, а в магнетичному стані — без того і того». Мовляв, тільки після смерті ясновидний сон у людини розкривається на повну силу, адже тоді він цілковито відокремлюється від тіла, й ця здатність є значно довершенішою, ніж то можливо досягти за життя.

Наділені здатністю до передчуття в Юнґа-Штіллінґа приблизно відповідають надсензитивним Райхенбаха; відповідно до сьогоднішнього слововжитку їх можна назвати надзвичайно рідкісними мутантами, які час від часу все ще з'являються на світі. Здатність до передчуття можна розвивати, але вона все ж таки має бути вродженою. Таким чином Юнґ-Штіллінґ пояснює, зокрема, випадки, коли застережливі сновидіння або візії мав не загрожений, а третя особа, яка відігравала для нього роль приймача. Ця здатність не має бути пов'язаною з якимись етичними чи духовними здібностями; вона може проявитися як у пересічної, так і в геніальної особистості. В образі князя Мишкіна Достоєвський змальовує тип високорозвинутої здатності до передчуття, така людина справляє на своє оточення враження ідіота.

У старих та нових біографіях щоразу натикаємося на постать сензитивного, якого перед появою вогню, блискавки чи якогось іншого нещастя охоплює непогамовний неспокій або дихавиця, і він залишає приміщення, в якому перебував разом з іншими, що й далі залишаються безтурботними.

22

Стани збудження або медитації подібні до станів сп'яніння; вони можуть також виникати без використання токсичних засобів. Усе це вказує на те, що за допомогою наркотиків пробуджуються сили, які є значно масштабнішими, ніж якась специфічна інтоксикація. Наркотики є ключем до сфери, яка залишається недоступною для звичайного сприйняття, але це не єдиний такий ключ.