Нехай мене звуть Ґантенбайн

А загалом усе йде напрочуд добре й гарно, Ліля і Ґантенбайн із дитиною, інколи вони їздять на прогулянки, а дитина — це дитина, і Гантенбайн та Ліля тримають її за рученятка, щоб вона могла гойдатися, Ліля тримає повну ложку й розповідає про віз із сіном, що хоче до клуні, а коли дівчинка втомлюється, Гантенбайн бере її на плечі, вдає коника і гарцює, а коли ця пора минула, є й інші ігри, інколи навіть коклюш, приходять Макс і Моріц, улітку купаються, взимку катаються на санках — на все своя пора, Ліля купує їй сукенки зі смаком, Гантенбайн розповідає про Всесвітній потоп і Ноїв ковчег, усі сміються над дитячими фразами, а коли Ліля на гастролях, вона телефонує й розмовляє з Беатрисою, незабутня сцена, як Беатриса сидить на поні, потім ідуть сопілки й т. ін., тож Лілі й Ґантенбайнові немає потреби розмовляти надто багато між собою, дитина майже завжди присутня, а коли Беатриса хоче дізнатися, звідки беруться діти, їй пояснюють — так і так...

Я уявляю собі: