Піранезі

Він повернувся й пішов до Першого Вестибюля.

— Бувай, — озвався я. — Бувай!

ВИ МЕТЬЮ РОУЗ СОРЕНСЕН?

ДРУГИЙ ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОГО ДНЯ ДЕВ’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Що робити, мені було очевидно. Я мушу негайно піти до Шостої Північно-Західної зали, написати послання для 16 і попередити її про майбутній Потоп!

Ідучи, я думав про останнє своє повідомлення для неї — те, в якому благав її покинути ці Зали. Можливо, за час, що минув, вона відповіла. Можливо, відповідь буде в такому дусі:

Шановний Піранезі!

Ви маєте рацію. Сьогодні я повернуся до своїх Зал.

Щиро Ваша,

16

Якщо так, можна не боятися, що вона потоне в Потопі. Але в глибині душі я сподівався, що вона не повернулася до власних Зал. Як не дивно, я знав, що в такому разі сумуватиму за нею. Крім 16, на Світі є лише я та Однодумець, а Однодумець (можливо, ви здивуєтеся, прочитавши це) — не завжди найкраща компанія. Я дуже хотів побачити, чи не залишила мені 16 нове послання, хоча й не наважився б його прочитати. Гадаю, насправді я сподівався побачити щось на кшталт:

Шановний Піранезі!

Читаючи Ваші корисні та змістовні послання, я усвідомила, що, якби лише відкинула свою лиху вдачу, ми змогли б потоваришувати. Пропоную зустрітися й поговорити. Обіцяю не зводити Вас із глузду. А Ви навзамін навчите мене бути не-лихою?

З надією в серці,

16

Я прийшов до Шостої Північно-Західної Зали. Зі мною гамірно привіталися граки. На Хіднику я знайшов рештки останнього послання 16 і власного послання. Але нічого нового там не було. 16 мені не писала. Я був розчарований, але сказав собі, що цього й слід очікувати: якщо й далі стирати послання 16, не читаючи, то малоймовірно, що вона писатиме далі.

Я дістав крейду та опустився на коліна. Написав під своїм останнім посланням:

ШАНОВНА 16

ЗА ШІСТЬ ДНІВ У ЦИХ ЗАЛАХ СТАНЕТЬСЯ ВЕЛИКИЙ ПОТОП. УСЕ ОПИНИТЬСЯ ПІД ВОДОЮ, ГЛИБШОЮ ЗА ВАШ ЧИ МІЙ ЗРІСТ.

ЗА МОЇМИ ОЦІНКАМИ НЕБЕЗПЕЧНА ЗОНА ОХОПИТЬ: ШІСТЬ ЗАЛ НА ЗАХІД ЗВІДСИ

ЧОТИРИ ЗАЛИ НА ПІВНІЧ ЗВІДСИ

П’ЯТЬ ЗАЛ НА СХІД ЗВІДСИ

ШІСТЬ ЗАЛ НА ПІВДЕНЬ ЗВІДСИ

ПОТОП ТРИВАТИМЕ ВІД ТРЬОХ ДО ЧОТИРЬОХ ГОДИН, А ПІСЛЯ ЦЬОГО ПОЧНЕ СПАДАТИ.

ПРОШУ УНИКАТИ ЦИХ ЗАЛ У ЗАЗНАЧЕНИЙ ЧАС, БО ІНАКШЕ ВИ ОПИНИТЕСЯ В НЕБЕЗПЕЦІ. БУДУТЬ СИЛЬНІ ТЕЧІЇ. ЯКЩО РАПТОМ ВИ ОПИНИТЕСЯ СЕРЕД ПОТОПУ, ТО ШВИДКО ЛІЗЬТЕ ВГОРУ! СТАТУЇ МИЛОСТИВІ Й ЗАХИСТЯТЬ ВАС.

ПІРАНЕЗІ

Я уважно перечитав повідомлення. Воно було максимально чітке в усьому, крім одного. Слова «за шість днів» матимуть якийсь сенс лише в тому разі, якщо 16 знатиме, в який день я написав послання, а звідки їй це знати?

Можна було написати сьогоднішню дату, але вона була з календаря, який я вигадав сам, а видавалося малоймовірним, що 16 винайшла такий самий календар, як я.

ПОСТСКРИПТУМ: СЬОГОДНІ ДРУГИЙ ДЕНЬ НОВОГО МІСЯЦЯ. ДЕНЬ ПОТОПУ БУДЕ ПЕРШИМ ДНЕМ МІСЯЦЯ-НЕДОБОРУ.

Я міг лише сподіватися, що 16 іще не припинила ходити до цієї Зали й побачить це застереження.

До початку Потопу мені треба прибрати всі свої пластикові миски — ті, в які я збираю Прісну Воду, — щоб їх не віднесло Водами. Я пам’ятав, що дві стоять неподалік від Шостої Північно-Західної Зали, у Вісімнадцятій Північно-Західній Залі по той бік від Двадцять Четвертого Вестибюля. Подумав, що можна й забрати їх тепер, якщо вже я в цьому Районі.

Я пішов до Двадцять Четвертого Вестибюля. Цей Вестибюль прикметний невисокою положистою купою білих мармурових камінців, яка частково затуляє Початок Сходів, що ведуть до Нижніх Зал. Камінці сюди з плином часу нанесло Припливами. Вони гладенькі, округлі й дуже приємні на дотик; кольору чисто білого й милують око блискучою напівпрозорістю. Я багато разів видирався на цю купу, щоб рибалити та збирати молюсків. Завше порушую декілька камінців, але не так багато, щоб змінити загальну форму купи.

Сьогодні я найперше побачив, що деякі камінці зникли. Збоку на купі виднілася западина, там, де раніше не було жодної. Мене це вразило. Хто міг таке зробити? Я бачив, як граки й ворони забирають дрібні камінчики, щоб відкривати молюсків, але птахи не пересувають чимало камінців без причини.