Піранезі

Однодумець, проведені ним Ритуали

Однодумець, Міркування про Велике й Таємне Знання

Однодумець, позичає мені камеру для фотографування Затоплених Зал

Однодумець, просить мене зробити йому мапу Зір

Однодумець, просить мене накреслити мапу Зал, що безпосередньо оточують Перший Вестибюль

Однодумець, припускає, що Статуї утворюють певний код, який ми можемо розшифрувати

…і так далі. Аж доки не дійшов до найсвіжіших записів:

Однодумець, уживає безглузде слово «Баттер-Сі», щоб випробувати мою пам’ять

Однодумець, дарує мені черевики

Я пробіг очима кілька записів. Прочитав, як Однодумець проводив різні Ритуали, з якими я допомагав. Прочитав, який Однодумець розумний, який учений, який проникливий, який гарний. Прочитав детальні описи його вбрання. Це було відносно цікавим, але жодним чином не допомогло мені в розв’язанні поточної проблеми. На відміну від записів про Стенлі Овендена, Мауріціо Джуссані, Сільвію Д’Аґостіно та Лоуренса Арна-Сейлза, серед записів про Однодумця для мене не було нічого нового. Вони не містили таємничих слів чи фраз, які неначе пульсували прихованим змістом (як-от «Веллі-Рейндж» і «приймальня клініки»). Усі згадані події я чітко пам’ятав. І там ніде не з’являлось ім’я Метью Роуза Соренсена.

Я згадав, що Пророк називав Однодумця Кеттерлі. Тож перейшов до «К».

Знайшлося вісім записів. Перший — на сторінці 187 Щоденника № 2 (раніше — Щоденник № 22).

Д-р Валентайн Ендрю Кеттерлі. Народився 1955 року в Барселоні. Виріс у Пулі, графство Дорсет. (Кеттерлі — давній дорсетширський рід.) Син полковника Ранульфа Ендрю Кеттерлі, вояка та окультиста.

Валентайн Кеттерлі був учнем Лоуренса Арна-Сейлза, а згодом — дослідником у галузі соціальної антропології в Манчестерському університеті.

1985 року одружився з Клеманс Юбер. Розлучився 1991 року. Двоє дітей. 1992 року Кеттерлі покинув Манчестер і обійняв викладацьку посаду в Університетському коледжі Лондона. У червні того ж року написав листа до «The Times», де публічно зрікся Арна-Сейлза, звинувативши його в тому, що він зумисно вводив студентів у оману, маніпулював ними, годував їх псевдо-містицизмом та історіями про інші світи. Кеттерлі закликав Манчестерський університет звільнити Арна-Сейлза. (Університет зробив це лише 1997 року, коли Арна-Сейлза арештували за звинуваченням у протиправному позбавленні волі.)

Останніми роками Кеттерлі відмовляється відповідати на будь-які запитання про Арна-Сейлза.

Питання: чи варто зв’язатися з Кеттерлі, щоб перевірити, чи розмовлятиме він зі мною? Живе десь поблизу Баттерсі-Парку[42].

Завдання: скласти список запитань для д-ра Кеттерлі.

Я знов опинився на знайомій території. Запис був звичною мішаниною слів, що мали чітке значення, та слів, значення яких було незрозуміле — якщо, звісно, вважати, ніби вони взагалі щось означають. Я з цікавістю зауважив ще одну появу таємничого слова «Баттерсі» (а також побачив, що його не слід писати через дефіс).

Я повернувся до Покажчика, щоб відшукати наступний запис, і тут помітив дещо вельми дивне. Решта записів (їх було сім) були розташовані послідовно. Останні десять сторінок Щоденника № 22 та перші тридцять дві сторінки Щоденника № 23 були повністю присвячені Кеттерлі.