Піранезі

— Мені дуже подобається тутешня тиша. Людей немає! — останнє вона вимовила так, ніби це було найбільшою перевагою з усіх.

— А люди у ваших Залах вам не подобаються? — спантеличено запитав я.

— Подобаються, — відповіла вона без особливого ентузіазму. — Здебільшого. Деякі. Я не завжди їх розумію. Вони не завжди розуміють мене.

Коли вона пішла геть, я замислився над її словами. Не уявляю, як це — не хотіти бути з людьми. (Хоча доктор Кеттерлі справді іноді дратував.) Я згадав, як Рафаель міркувала, кого з Людей Алькову було вбито, та як від її простого запитання весь Світ почав видаватися похмурішим і сумнішим.

Можливо, так і буває, коли ти поряд із іншими людьми. Можливо, навіть люди, які вам подобаються та якими ви неймовірно захоплюєтеся, змушують бачити Світ таким, яким його бачити не хочеться. Можливо, це й має на увазі Рафаель.

Дивні почуття

ЗАПИС ВІД ТРИДЦЯТОГО ДНЯ ДЕВ’ЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Одного разу я записав у своєму Щоденнику:

«Я вважаю, що Світ (або, якщо бажаєте, Будинок, позаяк із практичної точки зору ці два поняття ідентичні) бажає собі Мешканця, що стане свідком його Краси та одержувачем його Ласки».

Якщо я піду, то Будинок не матиме Мешканця, а як я витримаю думку про Порожнечу в ньому?

І все ж істина проста: якщо я залишуся в цих Залах, то буду сам. Гадаю, в певному сенсі я буду не самотнішим, аніж раніше. Рафаель пообіцяла мене відвідувати, так само, як раніше відвідував Однодумець. І Рафаель дійсно мій друг, тоді як почуття Однодумця до мене були, м’яко кажучи, суперечливі. Покидаючи мене, Однодумець вертався до власного Світу, але я тоді цього не знав; я гадав, що він просто перебуває в іншій Частині Будинку. Думаючи, що тут є хтось іще, я почувався не таким самотнім. Тепер же, коли Рафаель повертатиметься до Іншого Світу, я знатиму, що сам.

Отже, з цієї причини я вирішив піти з Рафаель.

Я повернув усіх Мертвих на відведені їм місця. Сьогодні я пройшов Залами так само, як проходив уже тисячу разів. Відвідав усі свої найлюбіші Статуї й, дивлячись на кожну, думав: «Можливо, зараз я востаннє дивлюся на твоє Лице. Прощавай! Прощавай!».

Я йду

ЗАПИС ВІД ПЕРШОГО ДНЯ ДЕСЯТОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Цього ранку я взяв маленьку картонну коробочку зі словом «АКВАРІУМ» і зображенням восьминога. В цій коробочці спершу містилися черевики, які мені подарував доктор Кеттерлі. Коли доктор Кеттерлі сказав мені сховатися від 16, я вийняв прикраси з волосся й поклав їх у коробочку. Але тепер, бажаючи мати якомога кращий вигляд у Новому Світі, я дві чи три години повертав на місце всі ті гарні речі, які знайшов чи виготовив: морські мушлі, коралові намистини, перли, крихітні камінці й цікаві риб’ячі кістки.

Коли з’явилася Рафаель, моя приємна зовнішність, схоже, неабияк її вразила.

Я взяв свою поштову сумку з усіма Щоденниками та улюбленими ручками, а тоді ми пішли до двох Мінотаврів у Південно-Східному Кутку. Тіні між ними злегка мерехтіли. У тінях угадувався силует коридора чи проходу з тьмяними стінами, а в кінці — вогні, рухливі кольорові спалахи, які моє око не могло впізнати.

Я ще раз, востаннє, поглянув на Вічний Будинок. Здригнувся. Рафаель узяла мене за руку. А тоді ми разом увійшли в коридор.

Частина 7 Метью Роуз Соренсен

Валентайн Кеттерлі зник

ЗАПИС ВІД 26 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ

Валентайн Кеттерлі, психолог і антрополог, зник. В ході розслідування поліція виявила, що перед своїм зникненням він здійснив низку незвичайних покупок: купив пістолет, надувну байдарку та рятувальний жилет. Усі його друзі погоджуються з тим, що це для нього геть не характерно: досі він ніколи не виказував схильності до дозвілля на воді.

Жодного з цих предметів не було знайдено в його будинку чи кабінеті.

Поліція вважає, що він міг відплисти на надувній байдарці до якогось віддаленого місця, а відтак укоротити собі віку, застрелившись із пістолета; однак один офіцер, Джеймі Ескілл, має іншу думку. Він уважає, що раптове й несподіване зникнення доктора Кеттерлі має бути якимось чином пов’язане з раптовим і несподіваним зникненням Метью Роуза Соренсена. Ескілл припускає, що Кеттерлі ув’язнив десь Роуза Соренсена, так само як колишній науковий керівник і тьютор Кеттерлі, Лоуренс Арн-Сейлз, багато років тому ув’язнив Джеймса Ріттера. На думку Ескілла, мотиви в Кеттерлі були такі самі: підробити докази на користь теорії інших світів Арна-Сейлза. Кеттерлі стривожився, коли поліція виявила зв’язок між ним і Роузом Соренсеном. Зіткнувшись із перспективою викриття своїх злочинів, Кеттерлі відпустив Роуза Соренсена, а тоді вкоротив собі віку.