Читаем Похід Болбочана на Крим полностью

Організація ця була оригінальна, але цієї організації, підчас її нелегального існування при більшовиках, полягала на тому, що члени її знали особисто тільки безпосереднього свого начальника с. т. козак знав роєвого, роєвий — четового, четовий — сотенного і т. д. Відкриття одного рою не провадило за собою ліквідації цілої організації. Цим рівнож була організація забезпечена від зради. Складався відділ виключно зі старшин, які приймалися після довгих спостережень і іспиту вступаючого. Організація мала членів у всіх більшовицьких Інституціях і тому була завсіди в курсі справ. Своєю працею ця організація причинилася до успішного захоплення м. Харкова Запоріжцями.

В склад Донецької Групи, згідно з наказом, входили полки: 1-й запоріжський ім. гет. Дорошенка піший полк, 3-й запоріжський ім. г. Богдана Хмельницького полк, 3-й Гайдамацький полк, 1-й гарматний полк, інжинірний полк.

Командування групою доручено командирові 3-го гайдамацького полку полковникові Сікевичеві. З приводу того, що гайдамацький полк ще не прибув з Київа, тимчасово командування Групою доручалося командирові 1-го запоріжського полку полковникові Загродському.

Натієв зайнявся організацією Донецької ґрупи, полковник Болбочан — Кримської.

Наказ про похід на Крим зустріли старшини і козаки з ентузіязмом. Всі частини корпусу заздрили 2-му запоріжському полкові і тим частинам, які були призначені в Кримський похід.

Коли прийняти під увагу, що цілий запоріжський корпус складався виключно з добровольців бо тоді примусової військової повинности не було, і що 80 % цих добровольців складалися зі старшин і інтелігенції, то й не дивно, що похід цей в їхній уяві носив певне романтичне забарвлення.

Чиж не на кримських походах гетьмана Сагайдачного і кошового Івана Сірка наша свідома молодь виховувала в собі завзяття і любов до військових рядів?

Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть і його імя було звязане і з відродженням колишньої держави, і з її упадком. Отже був це традиційний похід, але не для визволення українських невільників, що, як колись, томились по глибоких вязницях Бахчисараю і Кафи, а для захоплення "Чорноморського флоту, якого значіння для України дуже запізно зрозуміли тодішні наші правителі.

Загальна ситуація на фронті українсько-німецько-австрійської армії в першій половині цвітня 1918 p

Як відомо, операції українсько — німецьких військ на Лівобережній Україні велися по таких головних напрямках:

Гомель-Новозибків-Брянськ;

Київ-Бахмач-Ворожба-Курськ;

Київ-Полтава-Харків;

Катеринослав-Севастопіль.

Перші три напрями йшли на так званому східному боевому фронті, а 4-ий на південному боевому фронті.

Відступаючи в напрямі Гомель-Брянськ більшовики зіпсували міст біля Річиці і Гомеля, що трохи затримало переслідування їх.

21 березня контакт з більшовиками встановлено у районі Новозибкова, де знаходився штаб 1-ої більшовицької Дивізії Степанова, але Новозибків був зайнятий аж 10 цвітня німецькими частинами.

В напрямку Київ-Курськ боєві операції доходили вже до етнографічних гряниць України.

Розбиті більшовики під Конотопом були цілком дезорганізовані. Численні їх загони провадили свою темну, злочинну роботу, грабуючи й убиваючи населення в районі міст Кролевець-Короп і наступаючи на плечах у них українсько-німецькі частини 1-го цвітня зайняли ст. Глухів, Ворожбу і Білопілля.

Дальший наступ провадився на Курськ і через Суми на Харків.

Відділи, що наступали в напрямі Суми-Харків, зайняли 3 цвітня Суми й Охтирку, а 6 цвітня, здобувши ст. Мархва, ввійшли у звязок з Запоріжцями і спільно зайняли Харків.

Відсіля Німці продовжували наступ на Курськ через Білгород і на Валуйки через Купянськ.

Константиноградська ґрупа полковника Петрова зайнявши з бою Константиноград просунулась аж до Лозової, яку міцно тримала в своїх руках і чекала дальших розпорядків.

У той час ситуація на Правобережній Україні була слідуюча:

Українсько — австро — німецьке військо йшло в трьох головних напрямках:

Козятин — Бобринська — Знаменка — Катеринослав;

понад морем від Одеси на Миколаїв і Херсон;

Ольвіопіль — Вознесенка.

Катеринослав був захоплений 4 цвітня після крівавого бою, в якому більшовики понесли великі втрати.

Відсіля розпочинається наступ Німців у Севастопільському напрямі, себто переходить на Лівоберіжжа.

В примоському районі по захопленні Миколаєва й Херсону австрійські частини посувалися залізницею рівнобіжно до Дніпра вверх на Олександрівськ.

Така була ситуація і таке положення на всіх фронтах у першій половині цвітня 1918 р.

Ситуація в Криму і становище Чорноморського Флоту

Ніхто тепер не буде заперечувати того, що Крим Україні так само потрібний, як повітря для людини. Але тоді, коли соціяльні кличі і формули ставились вище державних інтересів, коли порожні гасла ставлено в основу державного життя, ця проблема нікому й на думку не приходила з наших тодішніх державних мужів.

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
100 великих казаков
100 великих казаков

Книга военного историка и писателя А. В. Шишова повествует о жизни и деяниях ста великих казаков, наиболее выдающихся представителей казачества за всю историю нашего Отечества — от легендарного Ильи Муромца до писателя Михаила Шолохова. Казачество — уникальное военно-служилое сословие, внёсшее огромный вклад в становление Московской Руси и Российской империи. Это сообщество вольных людей, создававшееся столетиями, выдвинуло из своей среды прославленных землепроходцев и военачальников, бунтарей и иерархов православной церкви, исследователей и писателей. Впечатляет даже перечень казачьих войск и формирований: донское и запорожское, яицкое (уральское) и терское, украинское реестровое и кавказское линейное, волжское и астраханское, черноморское и бугское, оренбургское и кубанское, сибирское и якутское, забайкальское и амурское, семиреченское и уссурийское…

Алексей Васильевич Шишов

Биографии и Мемуары / Энциклопедии / Документальное / Словари и Энциклопедии
Айвазовский
Айвазовский

Иван Константинович Айвазовский — всемирно известный маринист, представитель «золотого века» отечественной культуры, один из немногих художников России, снискавший громкую мировую славу. Автор около шести тысяч произведений, участник более ста двадцати выставок, кавалер многих российских и иностранных орденов, он находил время и для обширной общественной, просветительской, благотворительной деятельности. Путешествия по странам Западной Европы, поездки в Турцию и на Кавказ стали важными вехами его творческого пути, но все же вдохновение он черпал прежде всего в родной Феодосии. Творческие замыслы, вдохновение, душевный отдых и стремление к новым свершениям даровало ему Черное море, которому он посвятил свой талант. Две стихии — морская и живописная — воспринимались им нераздельно, как неизменный исток творчества, сопутствовали его жизненному пути, его разочарованиям и успехам, бурям и штилям, сопровождая стремление истинного художника — служить Искусству и Отечеству.

Екатерина Александровна Скоробогачева , Екатерина Скоробогачева , Лев Арнольдович Вагнер , Надежда Семеновна Григорович , Юлия Игоревна Андреева

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / Документальное
100 рассказов о стыковке
100 рассказов о стыковке

Р' ваших руках, уважаемый читатель, — вторая часть книги В«100 рассказов о стыковке и о РґСЂСѓРіРёС… приключениях в космосе и на Земле». Первая часть этой книги, охватившая период РѕС' зарождения отечественной космонавтики до 1974 года, увидела свет в 2003 году. Автор выполнил СЃРІРѕРµ обещание и довел повествование почти до наших дней, осветив во второй части, которую ему не удалось увидеть изданной, два крупных периода в развитии нашей космонавтики: с 1975 по 1992 год и с 1992 года до начала XXI века. Как непосредственный участник всех наиболее важных событий в области космонавтики, он делится СЃРІРѕРёРјРё впечатлениями и размышлениями о развитии науки и техники в нашей стране, освоении космоса, о людях, делавших историю, о непростых жизненных перипетиях, выпавших на долю автора и его коллег. Владимир Сергеевич Сыромятников (1933—2006) — член–корреспондент Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ академии наук, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ Федерации, лауреат Ленинской премии, академик Академии космонавтики, академик Международной академии астронавтики, действительный член Американского института астронавтики и аэронавтики. Р

Владимир Сергеевич Сыромятников

Биографии и Мемуары