Читаем Похід Болбочана на Крим полностью

Таке положення привело 12 цвітня до перевиборів місцевого "Совєта", в склад якого ввійшли в більшости безпартійні і праві есери. Почалася боротьба за владу між старим і новим "Совєтами". Новий "Совєт" підтримували робітники, старий — матроси. Заворушення серед мас було велике. Підготовку до евакуації під натиском робітників припинено. В місті оголошено воєнний стан.

Таке було внутрішнє політичне становище Криму в час виступу Болбочана.

Перші бої на Севастопільському напрямі і зустріч з Українськими Січовими Стрільцями

В міру успіху союзних військ на Правоберіжжу більшовицькі армії в районах Катеринослава й Олександрівська перейшли на Лівоберіжжа і тут протиставились як ґрупі полковника Болбочана так і ґрупі Донецького водозбору.

Вже 11 цвітня вечером Кримська ґрупа залишила Харків і вирушила ешелонами в напрямку Мерефа-Лозова.

Кінний Гордієнківський полк з кінно-гірським дивізіоном, 1-й запоріжський ім. гетьм. Дорошенка полк і невеликий відділ автопанцирників, які складали ґрупу полковника Петрова, були іде з Полтави кинуті на праве крило нашого фронту в наступі на Харків.

З бою 4 цвітня захопили вони ст. Селещино і Карлівку де здобули багато гарматніх набоїв.

У цей час частини III більшовицької армії зосередилися біля ст. Лапна і перейшли в протинаступ, розпочавши обхід з боку села Орчеково.

Бій розпочав Гордієнківський полк, дві сотні якого наступали з боку Карлівки вздовж залізниці, одна сотня на правому крилі і одна сотня на лівому.

Правокрилова сотня, зустрівши на свому шляху обхідну колону ворога, розбила її. За допомогою підоспівшого тоді Дорошенківського полку, більшовиків вибито зі ст. Лапна і вони відступили на Константиноград, який наша кіннота з налету захопила.

Більшовики швидко відступили на Лозову, ввесь час ухиляючись від бою. Не вдержались вони і в Лозовій, яку захопила кіннота.

Частини більшовиків, що відступали, складали зі себе решту розбитої ІІІ-ої армії Лазарева. Вони відступали до Бахмуту, біля якого, очевидно, мала відбутися боротьба за володіння камінно-вугільним районом.

Зайнявши ст. Лозову, ґрупа полковника Петрова задержалась там, чекаючи дальших розпоряджень і висилаючи заслон на Барвінково.

В мент вирушення Кримської ґрупи з Харкова, одержано відомість, що 3-й Гайдамацький полк прибув у Полтаву, а з Полтави скерований на Лозову для підсилення Донецької ґрупи.

12 цвітня прибули з Харкова до Лозової ешелони 2-го запоріжського полку й інших частин Кримської Групи.

Відсіля розпочався рух у Севастопільському напрямі.

Більшовики на східно-південному фронті зайняли для оборони нову лінію Катеринослав-Сінельниково-Славжиськ-Константинівка-Бахмут.

Гайдамацький і Дорошенківський полки з панцирними потягами під командою полковника Сікевича вирушили в напрямку Барвінково — Славянськ, де мали змінити Гордієнківський полк, який знову мав приєднатись до Кримської Групи.

Кримська ґрупа, маючи на чолі 2-й запоріжський полк, цілком вільно прибула ешелонами до Павлограду.

Тут їх зустріли ескадрон Павлоградських гусарів з музикою, а також численне населення, яке з запалом і радістю витало прибувше українське військо.

В Павлограді приєднався до ґрупи кінний Павлоградський гусарський полк. Це був кадровий полк російської армії, який пізніше зукраїнізувався. Йому просто чудом вдалося зберегтись від більшовицького розгону. Підчас більшовицької влади цей полк ніс залогову службу в м. Павлограді, але при першій відомости про відступ більшовиків, виступив збройно проти них і не дав їм можливосте затриматись на лінії Павлограду.

Таким чином полкові вдалося зберігти людей, коні, зброю, майно, в слушний час виступити і стати в обороні рідного краю.

З Павлограду полковник Болбочан розпочав наступ на велику вузлову стацію Сінельниково і вже на другий день по вирушенню з Лозової ґрупа захопила ст. Сінельниково.

В цьому бою брав участь і кінний Павлоградський полк, який причинився до захоплення такого важливого залізничого вузла, як Сінельниково.

По захопленню Сінельникова Павлоградський полк повернув до Павлограду для продовження залогової служби.

Маючи на меті висунутись зі своєю Групою вперед і залишити Німців позад себе, Болбочан вів свої операції під Сінельниково без Німців, які підтягували свої сили на лінію Катеринослав-Сінельниково, де, по їх відомостям, більшовики мали зробити сильний спротив.

Але полковник Болбочан, займаючи смілим наступом Сінельниково, примусив ворога поспішно відступити на нову лінію.

З упадком Сінельникова більшовики поділились на дві ґрупи. Одна ґрупа, призначена для прикриття Донецького водозбору, відходила на Чапліно.

Друга ґрупа називалася "Червона Армія Кримської Соціялістичної Республики" і мала зарані укріплену лінію від Дніпровського лиману по Дніпрові до Берислава, а від Берислава через Торгаївку-Калку на Мілітополь-Бердянськ.

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
100 великих казаков
100 великих казаков

Книга военного историка и писателя А. В. Шишова повествует о жизни и деяниях ста великих казаков, наиболее выдающихся представителей казачества за всю историю нашего Отечества — от легендарного Ильи Муромца до писателя Михаила Шолохова. Казачество — уникальное военно-служилое сословие, внёсшее огромный вклад в становление Московской Руси и Российской империи. Это сообщество вольных людей, создававшееся столетиями, выдвинуло из своей среды прославленных землепроходцев и военачальников, бунтарей и иерархов православной церкви, исследователей и писателей. Впечатляет даже перечень казачьих войск и формирований: донское и запорожское, яицкое (уральское) и терское, украинское реестровое и кавказское линейное, волжское и астраханское, черноморское и бугское, оренбургское и кубанское, сибирское и якутское, забайкальское и амурское, семиреченское и уссурийское…

Алексей Васильевич Шишов

Биографии и Мемуары / Энциклопедии / Документальное / Словари и Энциклопедии
Айвазовский
Айвазовский

Иван Константинович Айвазовский — всемирно известный маринист, представитель «золотого века» отечественной культуры, один из немногих художников России, снискавший громкую мировую славу. Автор около шести тысяч произведений, участник более ста двадцати выставок, кавалер многих российских и иностранных орденов, он находил время и для обширной общественной, просветительской, благотворительной деятельности. Путешествия по странам Западной Европы, поездки в Турцию и на Кавказ стали важными вехами его творческого пути, но все же вдохновение он черпал прежде всего в родной Феодосии. Творческие замыслы, вдохновение, душевный отдых и стремление к новым свершениям даровало ему Черное море, которому он посвятил свой талант. Две стихии — морская и живописная — воспринимались им нераздельно, как неизменный исток творчества, сопутствовали его жизненному пути, его разочарованиям и успехам, бурям и штилям, сопровождая стремление истинного художника — служить Искусству и Отечеству.

Екатерина Александровна Скоробогачева , Екатерина Скоробогачева , Лев Арнольдович Вагнер , Надежда Семеновна Григорович , Юлия Игоревна Андреева

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / Документальное
100 рассказов о стыковке
100 рассказов о стыковке

Р' ваших руках, уважаемый читатель, — вторая часть книги В«100 рассказов о стыковке и о РґСЂСѓРіРёС… приключениях в космосе и на Земле». Первая часть этой книги, охватившая период РѕС' зарождения отечественной космонавтики до 1974 года, увидела свет в 2003 году. Автор выполнил СЃРІРѕРµ обещание и довел повествование почти до наших дней, осветив во второй части, которую ему не удалось увидеть изданной, два крупных периода в развитии нашей космонавтики: с 1975 по 1992 год и с 1992 года до начала XXI века. Как непосредственный участник всех наиболее важных событий в области космонавтики, он делится СЃРІРѕРёРјРё впечатлениями и размышлениями о развитии науки и техники в нашей стране, освоении космоса, о людях, делавших историю, о непростых жизненных перипетиях, выпавших на долю автора и его коллег. Владимир Сергеевич Сыромятников (1933—2006) — член–корреспондент Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ академии наук, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ Федерации, лауреат Ленинской премии, академик Академии космонавтики, академик Международной академии астронавтики, действительный член Американского института астронавтики и аэронавтики. Р

Владимир Сергеевич Сыромятников

Биографии и Мемуары