Похід Болбочана на Крим

"В останні дні — говориться в докладі — приходиться все частіше і частіше слухати в місті і на судах розмови про те, що Чорноморський флот може підняти українські прапори. Але ці громадські розмови треба виключити з ділових міркувань, бо піднесення українського прапору не виключає необхідности прийняття вказаних мір (евакуації) тому, що на Україні два Уряди (Центральна Рада і Український Совітський Уряд) і ні один з них не проявив себе настільки певно, щоби Чорноморський флот міг свідомо підлягати одному з, них". [10]

Московські більшовики рахували, що Чорноморський флот є спадщиною всієї Федеративної Російської Республики, за виключенням України, яка уявила з себе самостійну державу.

Вища Військова Рада Р. С Ф. Р. під головуванням Троцького постановила:

Згідно з Берестейським мировим договором з одного боку і IV Універсалом Української Ради з другого боку Кримський півостров, а значить і Севастопіль складають частину Російської Республики, отже і флот Чорного моря являється недоторканим для Німеччини, Австрії, Туреччини й України. Приймаючи під увагу, що досвід показав, з якою легкістю порушуються норми міжнароднього права і власні зобовязання, продовжувати перевід бази в Новоросійськ[11].

Між тим вихід флота з Севастополя позбавляв би його єдиної оборудованої бази на Чорному морі, що привело би флот до повного зруйнування.

В розмові своїй по прямому дроті з Севастопольом народній комісар по морським справам Раскольніков передає:

"Евакуацію треба виконувати виключно тому, що Таврії загрожує небезпека наступу австро-німецьких військ. Мирним договором це не передбачено, але Німці можуть розглядати Севастопіль, як місто України), а що у Вищої Військової Ради немає гарантій, що наше військо не допустить заволодіти містом, то завчасу треба виводити флот з Севастополя.

Севастопіль. Чому Німці можуть розглядати Севастопіль як належачий Україні, коли цього в договорі немає.

Раскольніков. Про Одесу в мировому договорі теж не говорилося, а проте Німці проголосили її українським містом. Безперечно, евакуація може буде даремна і Севастопіль зайнятий не буде, але всеж таки, коли передбачується таку можливість, необхідно треба поробити заходи, щоб урятувати флот". [12]

Склад Чорноморського флоту на той час був такий:

лінієві кораблі (дреднавти) "Воля" і "Вільна Росія", 2 кружляки "Очаків" і "Память Меркурія" 11 ескадрових міноносців, 8 нових підводних човнів. Усі ці судна були вповні укомплєктовані й готові до бою. З меншим складом обслуги були:

2 лінієві кораблі "Евстафій" і "Іван Злотоуст", з мінімальною кількістю обслуги були лінієвий корабель "Борець за свободу", кружляк "Три святителі", "Ростислав", легкий кружляк "Прут" і всі старі міноносці.

До того Севастопільський порт мав кольосальну кількість морського майна.

Але справа з евакуацією флоту була не така легка.

Переведення флоту в Новоросійськ, який не мав ані доків ані відповідних складів і матеріялів, запровадила би флот до загибелі. Крім того вся маса портових робітників, населення Севастополя і почасти матроси противились переїздові флоту.