Похід Болбочана на Крим

Дивно було, що ті, котрі на своїй совісти мали стільки людських душ, котрі пограбували край і зруйнували державу, тепер вільно без перешкод їдуть до дому, а властиво для того, щоби знова продовжувати своє діло. Замість того, щоби понести заслужену кару за свої злочини, вони їдуть спокійнісенько до дому і будуть служити живим доказом, що за всю роботу при руйнуванні держави, за вбивства, грабунки, насильства і иньші злочинства ніхто не карає. Безумовно, що такий приклад вплинув би на населення тільки деморалізуюче. Все це викликало страшенне обурення між Запоріжцями і Болбочанові треба було стримувати їх. Скільки крови проляли ці матроси в боях, в яких брали участь, і скільки вони замучили Українців, що попали до них у полон. Здирали з живих шкіру, тіло солили сіллю, а потім пекли на вогні. Тож само робили з населенням, а особливо з інтелігенцією. А що вони витворяли в Севастополі і других портах, трудно собі уявити. Там замучено і розстріляно тисячі людей. Самовидці, яких було багато серед козаків, і які вступили до Групи в Криму, розказували, що матроси розстрілювали людей просто для розваги, як звірину на полюванні; робили суперництво, хто більше за цілий день розстріляє. Приневолювали батька розстрілювати сина, а сина розстріляти батька і т. д. Тисячі неповинних жертв гинуло з рук цих злодіїв. Серед козаків багато було таких, що таким способом стратили когось зі своїх рідних та близьких. Вони з жахом думали про те, що матросів пустять безкарно домів.

Багато зусиль треба було, щоб заспокоїти Запоріжців і Болбочан, щоб утримати їх від самочинних випадків самосуду, окружив ешелон міцним кордоном конвою. Разом з тим Болбочан рішив дальше ешелону не пустити, а зробити допит матросам, обревізувати все їх майно, і віддати їх до розпорядження губерніяльного команданта.

Окремо викликаний відділ козаків зробив допит і трус майна. При трусові виявилося, що всі матроси мають револьвери і кінжали. Крім того знайдено багато рушниць, два розібрані кулемети, масу ручних гранатів і велику кількість морського майна с. т. біноклів, морських труб, компасів і т. п. Було теж знайдено багато військового одягу і боєвих припасів. Не було ні одного матроса, який не мавби 10–15 тисяч карбованців, а багато було таких, що мали по кілька сот тисяч рублів, велику кількість золота і брилянтів. Безумовно, що всі ці багацтва належали до тих жертв, які замучили матроси.

При трусі складано окремі списки, де записувано, що в кого одібрано і відкіля в нього ці речі. Кожний обшуканий підписував свій список. Це поквітування одержував виконавець трусу і сам на ньому підписувався, а друге таке поквітування зоставалося у того, в кого робився трус. Усі речі, золото, гроші і брилянти разом з актами і квітами були передані в штаб губерніяльного команданта, а матроси відправлені до вязниці і теж передані в розпорядження команданта.

Не встигли Запоріжці впоратись з першим ешелоном, як прибув уже другий ешелон такої самої кількости і разом з тим одержано завідомлення, що незабаром мають прибути ще чотири ешелони і що через кілька годин всі пять ешелонів будуть на стації.

Положення виходило дуже скрутне. Йшло одночасно до 7.000 озброєних, як це виявилося при трусі матросів. Вся ця маса мусіла одночасно прибути в Мілітополь, де стояли ешелони ґрупи, в яких містились переважно штаби і господарські частини. Муштрові частини на той час були розташовані по селах. Таким чином у мент прибуття 7000 матросів вони були далеко сильніші від тої частини Запоріжців, яка стояла в Мілітополі.

Прийшлося прийняти заходи для безпечности і приступити до прийому ешелонів в Мілітополі в повній боєвій готовости. Викликано отже автопанцирний дивізіон, та артилерію. Натомість 2-му запоріжському полкові наказано виконати обезброєння ешелонів, зробити допит і трус і передати в розпорядження ґуберніяльного команданта всіх затриманих.

Для приміщення затриманих були спеціяльно звільнені залізничні склади, бо такої маси людей місцева вязниця прийняти не могла. Все те не було ще приготовлено для прийому, а вже ешелони затримано перед Мілітополем. У той час старшинська комісія повезла до ґуберніяльного команданта акти і гроші відібрані від першого ешелону.

Коли ґуберніяльний командант довідався від комісії, що полковник Болбочан затримує ешелони з матросами і що перший ешелон вже відправлений в вязницю, то страшенне розсердився. "Я господар у Мілітополі — сказав він комісії — і прошу передати полковникові Болбочанові, що я вимагаю припинення затримки ешелонів, пропущених Німцями на підставі умови, яку вони склали з матросами оборонявшими Севастопіль. Наказую вільно пропустити ці ешелони, бо я був повідомлений про проїзд цих ешелонів, і якби знайшов був потрібним їх затримати, то дав би про це відповідне розпорядженням Комісія йому на це відповіла, що вона до цього часу виконувала розпорядження Болбочана, а тепер просить прийняти від неї акти, гроші і матросів, а потім вже робити те, що він собі забажає.

Ґуберніяльний командант погодився з цим і прийняв те і друге.