Читаем Портрет Доріана Ґрея (збірник) полностью

Ґвендолен (прикусивши губу й нервово постукуючи парасолькою по нозі, оглядається на всі боки). А який у вас чарівний цей покій, міс Кард’ю!

Сесілі. Мені приємно, що він вам подобається, міс Ферфакс.

Ґвендолен. Я й не уявляла, що на глухій провінції може бути щось таке, як добрий смак. Це для мене сюрприз.

Сесілі. Боюся, що ви провінцію оцінюєте на основі побаченого в Лондоні. Як на мене, більшість лондонських будинків украй вульгарні.

Ґвендолен. А я гадаю, що вони зачаровують сільські уми. Мені просто в голові не вкладається, як можна жити на провінції, коли ти ще зберігаєш людську подобу. Від провінції мене завжди нудить.

Сесілі. Оце, мабуть, і є те, що газети називають сільськогосподарською депресією? Теперішні аристократи, здається, особливо потерпають від неї. Я чула, що вона вражає їх, мов епідемія. Може, вип’єте чаю, міс Ферфакс?

Ґвендолен (з показною чемністю). Дуже дякую. (Убік.) Гидке дівча! Але чай мені не завадить.

Сесілі (люб’язно). Вам з цукром?

Ґвендолен (гоноровито). Ні, дякую. Цукор тепер не в моді.

Сесілі (сердито дивиться на Ґвендолен, бере щипці й кидає в чашку чотири грудки цукру; тоді говорить суворим тоном). Ви торт волієте чи хліб з маслом?

Ґвендолен (нудьгувато). Хліб з маслом, коли ваша ласка. У порядних домах тепер дуже рідко можна побачити торт.

Сесілі (відкраює великий шматок торту й кладе на невеличку тацю). Подайте це міс Ферфакс.

Мерімен виконує доручення і відходить разом зі служником. Ґвендолен починає пити чай і враз кривиться. Тоді ставить чашку на стіл і простягає руку до хліба з маслом; побачивши, що там торт, обурено схоплюється на ноги.

Ґвендолен. Ви накидали мені в чай кілька грудок цукру, і хоч я вам чітко сказала, що віддаю перевагу хлібові з маслом, підсунули мені торт! У мене лагідна вдача і доброзичлива душа, але мушу перестерегти вас, міс Кард’ю: ви забагато собі дозволяєте.

Сесілі (підводячись). Щоб урятувати мого бідного невинного й довірливого хлопчика від якоїсь там напасниці, я ладна піти на будь-що!

Ґвендолен. Я з першого погляду побачила, що вам не можна довіряти. Мені зразу стало ясно, яка ви нечесна й зрадлива. І я ніколи не помиляюсь у своїх відчуттях. Мої перші враження від людей завжди правильні.

Сесілі. Мені здається, міс Ферфакс, що я зловживаю вашим дорогоцінним часом. У вас, безперечно, ще чимало такого роду візитів тут по сусідству.

Входить Джек.

Ґвендолен (схоплюючись на ноги). Ернесте! Мій Ернесте!

Джек. Ґвендолен! Голубко! (Кидається цілувати її.)

Ґвендолен (відхиляючись назад). Одну хвилинку! Чи це правда, що ви збирались одружитися з цією юною панною? (Показує на Сесілі.)

Джек (сміючись). З любою маленькою Сесілі! Звісно, що ні! Звідки взялась така думка у вашій милій голівці?

Ґвендолен. Дякую! Тепер можна. (Підставляє щоку.)

Сесілі (дуже ласкаво). Я так і знала, що тут якесь непорозуміння, міс Ферфакс. Добродій, рука якого обіймає вас за талію, – це містер Джон Ворзінґ, мій опікун.

Ґвендолен. Що-що?

Сесілі. Це дядечко Джек.

Ґвендолен (ступаючи крок назад). Джек! О!

Входить Елджернон.

Сесілі. А оце Ернест.

Елджернон (підходить впрост до Сесілі, не звертаючи ні на кого уваги). Моя люба! (Хоче поцілувати її.)

Сесілі (відхиляючись назад). Хвилинку, Ернесте! Чи це правда, що ви збирались одружитися з цією юною панною?

Елджернон. З якою це юною панною? (оглядається навкіл.) Сили небесні! Ґвендолен!

Сесілі. Атож, – сили небесні, Ґвендолен. Я маю на увазі саме Ґвендолен.

Елджернон (сміючись). Звісно, що ні! 1 звідки взялася така думка у вашій милій голівці?

Сесілі. Дякую. (Підставляє щоку для поцілунку.) Тепер можете. (Елджернон цілує її.)

Ґвендолен. Я відчувала, що тут сталася невеличка помилка, міс Кард’ю. Добродій, що зараз обіймає вас, – це мій кузен, містер Елджернон Монкріф.

Сесілі (відстороняючись від Елджернона). Елджернон Монкріф?! О!

Дівчата підходять одна до одної і обнімаються за талію, немов шукаючи прихистку одна в одної.

То вас звуть Елджернон?

Елджернон. Таки Елджернон.

Сесілі. О!

Ґвендолен (до Джека). А ваше справжнє ім’я – Джон?

Перейти на страницу:

Похожие книги

Ревизор
Ревизор

Нелегкое это дело — будучи эльфом возглавлять комиссию по правам человека. А если еще и функции генерального ревизора на себя возьмешь — пиши пропало. Обязательно во что-нибудь вляпаешься, тем более с такой родней. С папиной стороны конкретно убить хотят, с маминой стороны то под статью подводят, то табунами невест подгонять начинают. А тут еще в приятели рыболов-любитель с косой набивается. Только одно в такой ситуации может спасти темного императора — бегство. Тем более что повод подходящий есть: миру грозит страшная опасность! Кто еще его может спасти? Конечно, только он — тринадцатый наследник Ирван Первый и его команда!

Алекс Бломквист , Виктор Олегович Баженов , Николай Васильевич Гоголь , Олег Александрович Шелонин

Фантастика / Драматургия / Драматургия / Языкознание, иностранные языки / Проза / Юмористическая фантастика
Стихотворения. Прощание. Трижды содрогнувшаяся земля
Стихотворения. Прощание. Трижды содрогнувшаяся земля

БВЛ — Серия 3. Книга 10(137). "Прощание" (1940) (перевод И. А. Горкиной и И. А. Горкина) — роман о корнях и истоках гитлеровского фашизма. Это роман большой реалистической силы. Необыкновенная тщательность изображения деталей быта и нравов, точность воплощения социальных характеров, блестящие зарисовки среды и обстановки, тонкие психологические характеристики — все это свидетельства реалистического мастерства писателя. "Трижды содрогнувшаяся земля" (перевод Г. Я. Снимщиковой) — небольшие рассказы о виденном, пережитом и наблюденном, о продуманном и прочувствованном, о пропущенном через "фильтры" ума и сердца.Стихотворения в переводе Е. Николаевской, В. Микушевича, А. Голембы, Л. Гинзбурга, Ю. Корнеева, В. Левика, С. Северцева, В. Инбер и др.Редакция стихотворных переводов Л. Гинзбурга.Вступительная статья и составление А. Дымшица.Примечания Г. Егоровой.Иллюстрации М. Туровского.

Иоганнес Роберт Бехер

Драматургия / Драматургия / Поэзия / Проза / Классическая проза