Повернення до кафе на краю світу

— По-різному буває. Яким чітким буде ваш сигнал про справжні бажання? Коли люди кажуть, що хочуть піти з токсичних стосунків, але знов і знов повертаються до них, вони надсилають такий сигнал: «Я хочу більше токсичності у стосунках». Байдуже, що вони кажуть. Важить те, що вони роблять. У кожного з нас накопичилася певна історія, як у водійському навігаторі. Спочатку ця історія визначає, що нам пропонують. Однак коли алгоритм бачить, що ми більше не надсилаємо запитів про італійські ресторани, а натомість просимо китайських…

— Він перестає пропонувати італійські ресторани й починає пропонувати китайські, — сказала Джессіка.

— Точно. Він не намагається бути жорстоким. Він не думає: «Ой, погляньмо, чи зможу я вмовити цю людину поїсти італійської кухні й сьогодні».

Джессіка засміялася.

— Темний бік навігатора.

— Отож бо. Темного боку немає. Він навчається, щось пропонує й адаптується до нас.

У Джессіки раптом округлились очі.

— А видалити дещо можна?

Кейсі всміхнулася.

— Про що ви?

— У навігаторі своєї машини я можу видалити історію пошуку. Можу прибрати п’ятдесят запитів на італійські ресторани. Так я починаю з нуля. Мені не треба відвідати п’ятдесят один китайський ресторан, перш ніж до пристрою дійде, що тепер я хочу його більше, ніж італійську кухню. Щойно я їду до одного китайського ресторану, навігатор починає вважати це моїм новим уподобанням.

Джессіка була захоплена почутим. Кейсі помітила це по її очах.

— Так можна зробити? — спитала Джессіка.

Кейсі кивнула.

— Молодчина. Джессіко. Ви щойно розкусили одну з найпотужніших властивостей усесвітнього навігатора.

Джессіка всміхалася на весь рот.

— Шикарно! І як нею скористатись? Як щось видалити?

— Змініть дещо.

— Ні, я не хочу просто щось міняти. Я хочу видалити минуле. Як у автонавігаторі.

— Джессіко, це не зовсім те саме. Ваше минуле — це ваше минуле. Його не можна отак повністю видалити.

Джессіка раптом сильно зажурилася.

— Але ж ви начебто казали, що можна? Ви ж ніби сказали, що я розкусила одну з найпотужніших властивостей усесвітнього навігатора.

Розділ 31

Я записав у щоденнику ще дещо.

— Чудова історія, Майку. Здається, твій фахівець із фінансового планування — дуже цікава людина. Я хотів би з ним зустрітися.

Майк кивнув.

— Він цікавий. Сприймає роботу геть не так, як більшість його колег.

— Здається, він дуже справжній, — відповів я. — Не намагається щось приховати чи видати за щось інше.

— Саме тому він незмірно успішніший за своїх колег, — додав Майк. — І саме тому він ще й незмірно щасливіший за них. Як каже він сам, тяжко бути щасливим, день за днем умовляючи людей робити те, що, як ти знаєш, їм не підходить.

Майк усміхнувся.

— І він також робить дещо ще. Дуже потужне.

— Що саме?

— Дай-но трохи подумати, щоб я висловився правильно. — Майк помовчав кілька секунд. — Гаразд. Уявімо, що в тебе є тисяча доларів, які можна інвестувати.

— Так.

— За перший рік у тебе п’ятдесят відсотків інвестиційних втрат.

— Звучить кепсько.

— Зате наступного року ти отримуєш прибуток — п’ятдесят відсотків.

— Оце мені вже більше до вподоби, — усміхнувся я.

Майк усміхнувся й собі.

— Який середній дохід за ці два роки?

Я замислився.

— Подивімось… Перший рік — мінус п’ятдесят відсотків, другий рік — плюс п’ятдесят відсотків. Мій середній дохід нульовий.

— Правильно. А скільки грошей у тебе залишається після цих двох років?

— Тисяча доларів. Оскільки дохід нульовий, у мене все одно тисяча доларів.

Я зупинився на хвильку. Розумів, що це неправильно. Однак видається правильним…

— Ого, — промовив я за хвилину. — Не тисяча доларів. Набагато менше за тисячу доларів.

Майк кивнув.

— На тимчасовому спантеличенні, яке щойно тебе спіткало, ґрунтується одне з найцікавіших осяянь, якими ділиться мій друг. Ти маєш рацію. Не тисяча доларів. Спершу в тебе тисяча, а тоді ти втрачаєш п’ятдесят відсотків. Тобто в тебе залишається…

— П’ятсот доларів, — відповів я.

— Точно. А тоді ти заробляєш п’ятдесят відсотків від них. Отже, у тебе…

— Сімсот п’ятдесят доларів, — випалив я. — Жах. Середній дохід за два роки в мене був нульовий, але насправді я втратив двадцять п’ять відсотків грошей!

Майк кивнув.

— Однак яку цифру називають усі, коли говорять про фінансові доходи від інвестицій?

— Середній дохід?

Майк знову кивнув.

— Атож. І саме такі речі дуже тривожать мого друга. Це заплутує людей і приховує їхні справжні доходи. Вони отримують неправдиву інформацію, приймають кепські рішення, а тоді не мають реальної можливості жити так, як хочуть. Тому мій товариш заповзявся руйнувати міфи, щоб люди могли приймати добрі рішення. Такі рішення, що надаватимуть їм змогу якомога ближче підходити до мети існування.

Я кивнув.

— Не хочу надто вдаватися в подробиці, але можна одне запитання?

— Звісно.

— Якщо цифра середнього доходу вводить в оману, який показник, на думку твого друга кращий?

— Такий собі ССВЗ. Тобто складний середній відсоток зростання.

—Я вже приголомшений, — усміхнувся я.