Повне зібрання короткої прози. Том 3

Капітан Отто Дітріх, головний поліцейський слідчий, який прилетів із флотилією ЦАБЕ з Проксими Центавра, заявив сьогодні, що винуватці трагедії десятирічної давнини «відповідатимуть за свої злочини» перед центавріанським судом. Наскільки «Таймз» відомо, двісті полісменів у чорних одностроях уже розпочали розслідування, покликане...

Газета попереджала Землю щодо Дітріха, і Гуд прочитав цей допис не без похмурого задоволення. «Таймз» була створена не для того, щоб служити владній верхівці. Вона служила всім, також і тим, кого Дітріх збирався притягти до суду. Кожен крок поліції буде, поза сумнівом, детально висвітлений у її статтях. Дітріху, який полюбляв працювати в умовах анонімності, це точно не сподобається. Але рішення про те, має газета працювати далі чи ні, — за Гудом.

А він не мав наміру від’єднувати її від живлення.

Його увагу привернув ще один заголовок на першій шпальті. Спохмурнівши і дещо стривожившись, він заходився читати статтю.

ЦЕМОЛІ ОЧОЛИВ РЕВОЛЮЦІЮ

НА ОКОЛИЦЯХ НЬЮ-ЙОРКА

Прибічники Бенні Цемолі із наметових містечок, у яких цей яскравий політичний лідер здобув найбільшу популярність, наштовхнулися на спротив із боку місцевих жителів, озброєних молотками, лопатами та кілками. Масові заворушення не вщухали близько двох годин і лишили по собі двадцять поранених та десяток госпіталізованих у квапливо організованих пунктах надання невідкладної медичної допомоги. Цемолі, зодягнений, як завжди, у червоне вбрання, подібне до тоги, відвідав поранених. Було помітно, що лідер у доброму гуморі: він жартував і підбадьорював своїх прибічників, запевняючи їх, що «лишилося вже недовго» — очевидний натяк на нещодавню заяву організації про підготовку до наступу на Нью-Йорк та встановлення того, що Цемолі назвав «соціальною справедливістю і безвинятковою рівністю, досягнутими вперше у світовій історії». Нагадаємо, що напередодні його ув’язнення в «Сен Квентін»...

Увімкнувши переговорний пристрій, Гуд сказав:

— Флетчере, перевір активність у північних районах. Дізнайся, що за політична демонстрація там зібралася.

До нього долинув голос Флетчера:

— Сер, я теж отримав цей примірник «Таймз». І прочитав статтю про того підбурювача Цемолі. Корабель уже вилетів на місце заворушення, менше ніж за десять хвилин має надійти звіт, — Флетчер зробив паузу. — Як думаєте, чи необхідно долучати до справи когось із людей Дітріха?

— Сподіваюся, що ні, — коротко відповів Гуд.

Лише за пів години Флетчер отримав звіт із корабля ЦАБЕ. Збентежений, Гуд попросив зачитати звіт удруге. Не було жодної помилки. Польова група ЦАБЕ провела ретельне розслідування. Вони не знайшли ніяких ознак наметового містечка або численного зібрання. Місцеві мешканці, яких вони допитали, ніколи не чули про людину на ім’я Цемолі. Не виявилося також ані сліду заворушень чи пунктів надання невідкладної медичної допомоги, тим паче з пораненими мітингувальниками. Навколо лише мирний, майже сільський краєвид.

Розгублений, Гуд знову перечитав статтю в «Таймз». Ось же воно, чорним на білому, на першій сторінці, поруч із новиною про приземлення флотилії ЦАБЕ. Що за чортівня?

Це йому зовсім не сподобалося.

А що як він помилився, пробудивши цю величезну стару і пошкоджену гомеостатичну газету до життя?

Гуд спав міцним сном, коли його розбудив гуркіт із-під землі, безнастанне стугоніння, що наростало і наростало, поки він сидів на ліжку, моргаючи і намагаючись збагнути, що відбувається. Заревла машинерія. Він почув важкий гул, з яким автоматично замкнулася система за командою, що надійшла від самої газети.

— Сер, — долинув до нього у темряві голос Флетчера. Нараз спалахнуло світло: Флетчер ввімкнув тимчасове освітлення над їхніми головами. — Я вирішив, що мушу розбудити вас. Пробачте, містере Гуд.

— Я вже не спав, — пробурмотів Гуд, підводячись із ліжка й одягаючи халат і капці. — Що вона робить?

Флетчер відповів:

— Друкує спецвипуск.

Підвівшись на ліктях і відкидаючи з обличчя світле скуйовджене волосся, Джоан пробурмотіла:

— Боже, що сталося? — і перевела погляд широко розплющених очей із чоловіка на Флетчера.

— Доведеться скликати представників місцевої влади, — вирішив Гуд. — Провести з ними нараду, — він інтуїтивно відчував, що це буде за випуск, який із таким гуркотом проходив крізь друкарські преси. — Поклич того ЛеКонте, політика, якого ми зустріли, коли прибули. Розбуди його і негайно привези сюди. Він нам потрібен.

Збігла майже година, перш ніж зарозумілий, пихатий місцевий можновладець зі своїм помічником вшанували їх своєю присутністю. Двоє чоловіків постали на порозі Гудового кабінету в пишній формі, обидва вкрай роздратовані. Вони мовчки дивилися на Гуда, чекаючи на пояснення.

Гуд сидів за своїм столом у домашньому халаті й капцях, поклавши перед собою спецвипуск «Таймз». Він саме перечитував його вдруге, коли з’явилися ЛеКонте і його помічник.

НЬЮ-ЙОРКСЬКА ПОЛІЦІЯ ПОВІДОМЛЯЄ

ПРО ЛЕГІОНИ ПРИБІЧНИКІВ ЦЕМОЛІ,

ЯКІ НАБЛИЖАЮТЬСЯ ДО МІСТА;

БУДУЮТЬСЯ БАРИКАДИ,

НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ НАПОГОТОВІ

Він перевернув аркуш, демонструючи заголовок двом землянам.

— Хто цей чоловік? — спитав він.