Презентация PowerPoint

Зрозуміло, Айртопа теж одягли по-зимовому. Сайрес Сміт запропонував йому з настанням холодів переселитися до Гранітного гіалацу, де було набагато затишніше, ніж у коралі, і Айртоп обіцяв перебратися, як тільки закінчить усі роботи. Він дотримав слова і переселився в середині квітня. З тієї пори Айртои жив разом із усіма колоністами; він був послужливий, тримався скромно, але вигляд мав сумний, і він ніколи не брав участі в розвагах товаришів.

Майже всю зиму — третю зиму на острові Лінкольна — колоністи не виходили з будинку. Шаленіли бурі, лютували жахаючі урагани, стрімчаки здригалися під натиском вітру. Величезні хвилі, здавалося, ось-ось заллють острів: корабель, що випадково кинув якір біля берега, неодмінно розбився б об скелі. Двічі під час шторму ріка Віддяки розливалася і загрожувала знести мости й містки. Колоністам навіть довелося зміцнити мости, наведені на узбережжя і зникаючі під водою щоразу, коли хвилі били об берег.

Зрозуміло, вихори з дощем і снігом, що нагадували смерч, накоїли чимало лиха па плато Круговиду, Особливо дісталося млину і пташнику. Колоністам раз у раз доводилося спішно лагодити пошкоджене, рятуючи від загибелі пернатих.

Нерідко в ті дні, коли розігрувалася негода, ягуари, що блукали парами, і зграї мавп, гнані голодом, підходили до плато; найсприт-ніші і найсміливіші могли перебратися через струмок, тим паче скутий кригою. Колоністи побоювалися, як би від хижаків не дісталося городам, полям і домашнім тваринам, і завжди були напоготові: нерідко доводилося пострілами з рушниці відганяти некликаних гостей. Звичайно, крім цих турбот у зимівників завжди знаходилася безліч усіляких справ, тому що вони безперестану займалися облаштуванням свого житла. ■

Іноді, навіть у ці холодні дні, вони вирушали полювати па Качине болото. Гедеон Спілет і Герберт за допомогою Юпа і Топа піднімали цілі хмари качок, куликів, чирків, чибісів і шилохвостів та били їх без промаху. Дістатися до цих місць, щедрих на дичину, було неважко — або дорогою, що веде до порту Повітряної кулі через ріку Віддяки, або обігнувши мис Знахідки; словом, мисливці віддалялися від будинку па дві-три милі, не більше.

Так минали чотири най суворіших зимових місяці — червень, липень, серпень і вересень. Взагалі ж мешканці Гранітного палацу не дуже страждали від негоди, так само як і мешканці кораля, що стояв ие на такому відкритому місці, як Гранітний палац, і був з одного боку захищений горою Франкліна, а з інших — лісами і високим скелястим берегом; розбиваючись об ці перешкоди, шквали втрачали свою нищівну силу. Тому бурі принесли коралю зовсім незначних збитків, і діяльний, вмілий Айртон усе швидко виправив, проживши там кілька днів у другій половині жовтня.

Ніяких таємничих подій узимку на острові не сталося. Нічого загадкового ие відбулося, хоча Пенкроф і Наб готові були бачити щось таємниче в кожній дрібниці. Топ і Юп більше не крутилися навколо колодязя і поводилися спокійно. Ланцюжок надприродних явищ пемов обірвався, хоча мешканці Гранітного палацу вечорами часто говорили про нйх і не змінювали рішення обшукати весь острів, аж до самих неприступних його куточків. Але одна важлива подія, загрожуючи фатальними наслідками, раптово порушила всі плани Сайреса Сміта і його товаришів.

Сталося це в жовтні. Наближалася весна. Живлющі пррмені сонця обновили природу, і на галявині лісу, серед хвойних дерев, уже зазеленіли кропив’яні дерева, банксії, деодари.

Читач пам’ятає, що Гедеон Спілет і Герберт багато разів фотографували острів Лінкольна.

Одного разу, справа була 17 жовтня, близько третьої години пополудні, Герберт вирішив скористатися ясною погодою і сфотографувати всю бухту З’єднання, що розкинулася навпроти Гранітного палацу від мису Щелепи до мису Пазура.

Чітко вимальовувалася лінія обрію, дув легкий вітерець, і море подекуди покрилося брижами, а вдалині скидалося на безтурботно-спокійне озеро; то тут, то там па його гладіні зблискували яскраві відблиски.

Герберт поставив фотографічний апарат на підвіконня у великому залі Гранітного палацу, звідки відкривався широкий вид на берег і бухту. Зробивши за всіма правилами знімок, юнак пішов проявити його до темної комірчини.

А коли він повернувся і при яскравому світлі розглянув негатив, то помітив, що на лінії обрію чорніє ледве помітна цятка.

«Пластинка з вадою», — подумав Герберт.

Але все-таки він вирішив розглянути цятку в збільшувальне скло, вийняте з підзорної труби.

Юнак подивився па знімок і скрикнув, ледве ие випустивши його з рук.

Вбігшй до кімнати, де працював Сайрес Сміт, він простягнув йому негатив і лупу та вказав на цятку.

Сайрес Сміт вдивився в точку, що чорніла на знімку, і, схопивши підзорну трубу, кинувся до віконця.

Він навів трубу на підозрілу цятку. Розглянувши її, він опустив руку і вимовив одне лише слово:

— Корабель!

І дійсно, на обрії вимальовувався корабель.

Частина третя ТАЄМНИЦЯ ОСТРОВА

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ