Презентация PowerPoint

Отже, передчуття не обдурили інженера? Виходить, це розбійницьке судио? Воно піратствує тут, у південних водах Тихого океану, суперничаючи з малайськими «прао», Які усе ще бешкетують у цих широтах? Навіщо цьому кораблю приставати до острова Лінкольна? Можливо, він обрав цю. нікому невідому, забуту людьми землю як надійну охоронницю награбованих їхніх скарбів? Або, можливо, він шукає тут тихої гавані, прихистку від зимових бур? Невже судилося славним володінням колоністів стати мерзенним кублом, резиденцією піратів Тихого океану?

Усі ці думки мимоволі виникли в кожного. На жаль, вони чітко усвідомлювали, чим загрожує зустріч з чорним прапором.

Чорний прапор — прапор піратів! І такий прапор підняли б на щ'оглі «Дупкаиа», якби каторжникам вдалося здійснити їхній злочинницький задум!

Не можна було гаяти ні хвилини.

— Друзі, — почав Сайрес Сміт, — можливо, що цей корабель хоче лише здалеку оглянути острів. Можливо, його екіпаж не зійде на сушу. Сподіваймося иа це. Як би там ие було, ми повинні приховати всі ознаки нашого перебування тут, на острові. Особливо впадає в око млин, установлений на плато Круговиду. Нехай Айртои і Наб підуть і знімуть з нього крила. Вікна Гранітного палацу вкриємо гілками. Вогиі треба згасити. Нехай ніщо не видає присутності людини па цьому острові!

— А наш корабель? — запитав Герберт.

— Нічого, — відповів Пенкроф, — він захований у порту Повітряної кулі. Присягаюся, що ці шибеники його не знайдуть.

Накази інженера негайно виконали. Наб і Айртон пішли на плато і вжили всіх заходів, щоб сховати там будь-які сліди перебування людини. Поки вони трудилися, їхні товариші вирушили до галявини лісу Жакамара і принесли звідти величезні оберемки гілок і ліан, що здалеку могли скидатися на природну рослинність, і надійно вкрили ними прорізи вікон, пробитих у гранітній стіні. Бойові припаси і зброю розклали з таким розрахунком, щоб усе було під рукою иа випадок раптового нападу.

Коли підготовка закінчилася, Сайрес Сміт звернувся до колоністів,

— Друзі, — сказав він, і в голосі його пролунало хвилювання, — якщо ці пройдисвіти насміляться ггапасти на острів Лінкольна, ми дамо їм гідну відсіч, чи не так?

— Так, Сайресе, — відповів за всіх журналіст, — і якщо потрібно, впадемо в бою, захищаючи наш острів!

Інженер простягнув руку своїм товаришам, і ті палко відповіли на його потиск.

Один тільки Айртон мовчки стояв у кутку, тільки він не приєднався до інших колоністів. Можливо, вій, як злочинець, вважав себе невартим цього рукостискання!

Сайрес Сміт зрозумів, що діється в душі Айртона, і підійшов до нього.

— А ви, Айртоне, — запитав інженер, — що ви маєте намір робити?

— Виконувати свій обов’язок, — відповів Айртон. Потім він зайняв місце для спостереження біля вікна і спрямував погляд на море, папівсховане завісою гілок. Було вже пів на восьму, хвилин двадцять тому сонце сховалося за обрієм за Гранітним палацом, і схід поступово сутенів. Бриг тим часом, як і раніше, тримав курс иа бухту З’єднання. Він знаходився вже на відстані не більш восьми миль і був на траверсі плато Круговиду, тому що, зробивши поворот біля мису Пазура, відхилився до півночі, підхоплений припливом. Власне кажучи, бриг уже увійшов до бухти, тому що, якби провести пряму лінію від мису Пазура до мису Щелепи, вона пройшла б на захід від його правого борта.

Чи зайде бриг усередину бухти? Ось яке питання особливо хвилювало колоністів. А зайшовши до бухти, чи киие він там якір? Це теж мучило їх. Можливо, він обмежиться лише оглядом узбережжя і піде у відкрите море, не висадивши екіпаж на сушу? Відповідь з’ясується менше ніж за годину. Колоністам залишалося, таким чином, лише одне — чекати.

Сайрес Сміт з неприхованою тривогою думав про підозрілий бриг, на щоглі якого розвівався чорний прапор. Невже він загрожує їхній спільній справі, справі їхньої колонії, усьому, чого вони зуміли домогтися своєю працею? Невже пірати, — тепер уже ие залишалося сумніву в тому, що екіпаж брига складається з морських розбійників, — відвідували і раніше цей острів? Інакше, підпливаючи до нього, вони пе піднімали б прапор. Чи висаджувалися вони колись па його берег? Якщо так, то це пролило б світло иа деякі поки ще загадкові обставини. Раптом переховуються де-небудь па недосліджепій частині острова їхні спільники, що тільки й чекають висадки, щоб приєднатися до своїх дружків?..

Ні на одне з цих питань, які Сайрес Сміт ставив собі подумки, він не знаходив відповіді; розумів тільки, що з прибуттям піратського брига колоністи наражаються на серйозну небезпеку.

Проте його товариші та й вій сам твердо вирішили чинити опір до останньої можливості. Чи багато піратів? Чи перевищують вони чисельністю колоністів, наскільки краще озброєні прибульці — ось що необхідно було довідатися в першу чергу! Але як дістатися до брига?