Презентация PowerPoint

Отже, иа острові живуть або ще зовсім недавно жили якісь люди. Після того як знайшли дробинку, це стало незаперечним фактом, що стривожив колоністів.

Перед сном Сайрес Сміт і Гедеон Спілет довго розмовляли про дробинку. Чи не існувало тут зв’язку з непоясненим порятунком інженера й іншими химерними явищами, що не раз їх дивували? Коли вони все обговорили, Сайрес Сміт сказав:

— Коротше кажучи, хочете знати мою думку, дорогий Спілете?

— Звичайно, Сайресе!

— Отож: ми нічого ие знайдемо, як би ретельно не досліджували острів.

Наступного ж дня Пенкроф взявся за роботу. Він не збирався будувати шлюпку зі шпангоутами й обшивкою, а хотів змайструвати просту плоскодонку, іцоб спокійно плавати рікою Віддяки, особливо біля її витоків, де було мілко. Зі шматків кори, з’єднаних один з одним, мало вийти легеньке суденце, — у разі потреби його можна було б перенести на руках. Пеіікроф збирався зшити довгі смуги кори дерев’яними цвяхами так, щоб човен став водонепроникним.

Вимагалося вибрати дерева з гнучкою і міцною корою. Ураган, що пронісся недавно, звалив кілька хвойних дерев, вони цілком годилися, для будівлі суденця. Дерева лежали на землі, і залишалося лише одне: здерти зі стовбурів кору, але інструменти в наших колоністів були такі недосконалі, що й це виявилося важким завданням. Зрештою впоралися і з цією справою.

Поки Пеикроф, не втрачаючи ні хвилини, працював під керівництвом інженера, Гедеон Спілет і Герберт теж не сиділи склавши руки. На них лежав обов’язок забезпечувати провізією всю коло-нііо. Журналіст пе міг намилуватися Гербертом, який відмінно стріляв з лука і метав списа. Юнак був відважний і холоднокровний, а пі якості можна назвати «розумною сміливістю». Обидва мисливці дотримувалися порад Сайреса Сміта і ие заходили далі двох миль відТраиітпого палацу. Але навіть поблизу, не заглиблюючись в лісові хащі, вони знаходили чимало агуті, кенгуру, пекарі та всілякої іншої дичини. З того часу як скінчилися холоди, звірі рідше потрапляли в пастки, зате кролячі сажі завжди були повні

і могли б прогодувати всіх поселенців острова Лінкольна.

Часто під час полювання Герберт заводив розмову з Гедеоном Спілетом про дробинку і висновки, зроблені інженером; якось — було це 26 жовтня — він сказав журналісту:

— Чи ие правда, містере Спілет, просто не віриться, що люди, які пережили аварію корабля, якщо вони справді висадилися на нашому острові, досі ие побували поблизу Гранітного палацу?

— Так, просто дивно, якщо вони ще тут, — відповів журналіст, — але нітрохи не дивно, якщо їх уже немає.

— Виходить, ви думаєте, що вони вже покинули острів? — запитав Герберт.

— Можливо, друже. Ми б знайшли людей, якби вони жили на острові.

— Але оскільки їм вдалося звідси вибратися, — зауважив юнак, — виходить, вони ие зазнали катастрофи?

— Чому ж, Герберте? Я назвав би їх, мабуть, тими, хто пережив тимчасову аварію корабля. Цілком можливо, що ураган викинув їх на острів, не розбивши судна, а коли ураган стих, вони знову вийшли в море.

— Мені здається, — продовжував Герберт, — що містер Сміт пе тільки пе хоче, але навіть побоюється зустріти людей на пашім острові.

— Що правда, то правда, — відповів журналіст, — він вважає, що в тутешніх водах можуть плавати одні малайські пірати, а ці добродії — справжні лиходії, їх потрібно остерігатися.

— Але ж не виключена можливість, — зазначив Герберт, — що ми знайдемо па острові сліди перебування людей, і тоді остаточно все зрозуміємо,,чи не правда, містере Спілет?

— Не заперечую, друже, — покинутий табір, потухле багаття можуть навести нас иа слід. Ми й будемо шукати, робити розвідку.

Так розмовляючи, мисливці зайшли в ту частину лісу, де протікала ріка Віддяки і росли дивовижно красиві дерева. Були тут і велетні — прекрасні хвойні дерева заввишки майже двісті футів: жителі Нової Зеландії називають їх «каурі».

— Знаєте, що мені спало на думку, містере Спілет? — сказав Герберт. — А чи не видертися на верхівку якого-небудь каурі, — звідти мені вдасться оглянути досить великий простір.

— Думка слушна, — відповів журналіст, — але чи доберешся ти до верхівки такого велетня?

• — А я спробую.

Спритний і моторний юнак виліз на нижні гілки, які росли так, що підніматися по них було дуже зручно, і за кілька хвилин опинився па верхівці каурі, що височіла над цілим морем зелених округлих вершин.

Погляду юнака відкрилася вся південна окраїна острова, від мису Пайура на південному сході до Зміїного мису на південному заході. На північному заході здіймалася гора Франкліна, що затуляла обрій.

Зі свого спостережного пункту Герберт бачив частину острова, ще невідому колоністам; можливр, там і перебували люди, про присутність яких колоністи підозрювали.