Презентация PowerPoint

Пенкроф не помилився. На березі лежали дві діжки, наполовину занесені піском і міцно прив’язані до об’ємного ящика, який вони підтримували на воді, поки їх не викинула хвиля.

— Невже поблизу нашого острова сталася аварія корабля? — запитав Герберт.

— Очевидно, — відповів Гедеон Спілет.

— А що в ящику? — запитав Пенкроф із цілком зрозумілим нетерпінням. — Що в ящику? Він закритий, і чим збити кришку! Хіба ось каменем ударити!

Моряк підняв важкий камінь і хотів уже вибити одну зі стінок ящика, але інженер зупинив його.

— Пенкрофе, — сказав він, — невже не можна почекати?

— Але, містере Сайрес, подумайте-по самі! Можливо, тут є все, чого нам не вистачає.

— Ми про це довідаємося, Пенкрофе, — відповів інженер, — але послухайте, не ламайте ящика, він ще згодиться. Переправимо його до Гранітного палацу, там і розкриємо. Він прекрасно упакований і, якщо доплив сюди, значить благополучно допливе і до гирла ріки.

— Ваша правда, містере Сайрес, я ледве справу ие зіпсував, — відповів моряк, — але ж не завжди із собою впораєшся.

Пропозиція інженера була розумною. І дійсно, у пірозі, мабуть, не помістилися б усі речі, що знаходилися в ящику, очевидно важкому, тому що він тримався на воді за допомогою двох порожніх діжок. Краще взяти його па буксир і доплисти з ним до Гранітного палацу.

Але звідки ж хвилі принесли ящик? Питання було важливе. Сайрес Сміт і його супутники уважно оглянули все навколо. Вони пройшли берегом кількасот кроків, але більше нічого не знайшли. Друзі довго дивилися иа море. Герберт і Наб піднялися па високу скелю, але обрій виглядав пустельним. У морі пе видпілося корабля, що гине, ні судна.під вітрилом.

І все-таки сталася аварія корабля. Вони в цьому не сумнівалися.

Можливо, знахідка якось причетна до дробинки? Можливо, люди із судна висадилися на іншому боці острова? Можливо, вони ще там? Колоністи вирішили, що зазнали катастрофи не малайські пірати, оскільки було очевидно, що речі, викинуті морем, американського або європейського походження.

Усі оточили ящик, — завдовжки він був п’ять футів, а завширшки три. Зроблений він з дубових дощок, дуже ретельно збитий і обшитий товстою шкірою, прибитою мідними цвяхами. Дві великі герметично закупорені діжки, судячи зі звуку, порожні, кріпилися до ящика міцними мотузками, зав’язаними, заявив Пенкроф, «морським вузлом». Ящик, здавалося, зберігся чудово — адже його викинуло на пісок, а не па скелі. Колоністи ретельно оглянули його і Дійшли висновку, що він недовго пробув у воді і опинився на березі зовсім недавно. Вода, швидше за все, не потрапила до нього, і, виходить, речі не зіпсувалися. Очевидно, ящик викинули за борт судиа, яке зазнало катастрофи, і воно пливло з волі хвиль до острова, а екіпаж, у надії дістатися до берега і потім знайти там ящик, прив’язав його до діжок.

— Візьмемо знахідку на буксир, а в будинку зробимо опис речей, — сказав інженер. — Якщо знайдемо на острові людей, які залишилися живими після можливої катастрофи, повернемо їм усі речі. Якщо ж нікого не знайдемо...

— Залишимо речі собі! — вигукнув Пенкроф. — До чого ж пе терпиться довідатися, що там!.

Починався приплив: хвилі підбиралися до ящика і, здавалося, ось-ось віднесуть його в море. Колоністи відв'язали одну з мотузок від діжок і закріпили ЇЇ на кормі човна. Потім Пенкроф і Наб веслами розгребли пісок і витягли ящик; човен, узявши його па буксир, відчалив і поплив, обминаючи мис, охрещений мандрівниками мис Знахідки. Вантаж був важкий, і діжки ледве-ледве утримували ящик на поверхні води. Моряк боявся, що знахідка відв’яжеться

і піде на дно; але, на щастя, страхи Пенкрофа виявилися марними,

і за півтори години — стільки часу зайняло подолання якихось трьох миль, — пірога пристала до берега біля Гранітного палацу.

Човен і ящик витягли на пісок; почався відлив, хвиля вже не могла їх захлиснути. Наб збігав за інструментами, ящик обережно розкрили і відразу почали описувати вміст. Пенкроф дуже хвилювався.

Моряк спочатку відв’язав діжки, які повністю вціліли, а тому, зрозуміло, могли згодитися. Потім витяг цвяхи і підняв кришку.

Під нею знаходився другий ящик, цинковий, мабуть, він охороняв речі від вологи.

.— Ой, а раптом там консерви? — закричав Наб.

— Сподіваюся, що ні, — зауважив журналіст.

— Ох, якби там знайшовся... — прошепотів Пенкроф.

— А що саме? — запитав Наб, почувши його слова.

— Та ні, нічого!

Цинкову кришку розсікли посередині, відігнули до країв ящика, почали витягати найрізноманітніші предмети і складати їх на пісок. Як тільки з’являлася яка-небудь річ, Пенкроф кричав «ура», Герберт плескав у долоні, а Наб танцював негритянський танець. Були там і книги, що привели Герберта в захват, і кухонний посуд, який Наб мало не цілував.

Усіх колоністів переповнювало щастя, тому що в ящику знайшлися й інструменти, і зброя, і прилади, і одяг, і книги, і багато чого іншого; ось точний перелік речей, занесений до записнички Гедеона Спілета:

Інструменти

З ножі з декількома лезами,

2 лісорубних сокири,