Презентация PowerPoint

Приплив почався всього лише півгодини тому. Виходить, вігі мав тривати ще кілька годин, і цим випадало скористатися: адже пізніше, при відливі, плисти проти течії зробилося б важко. Приплив був високий, тому що через три дні наставала повия, і пірога, яку він підганяв вгору за течією, швидко ковзала між двох високих берегів, навіть без допомоги весел.

За кілька хвилин друзі доплили до закруту ріки і опинилися в тому місці, де півроку тому Пенкроф спорудив перший пліт.

Тут ріка досить круто повертала. ї, роблячи закрут, текла на південний захід під покровом великих хвойних дерев.

Береги ріки Віддяки виглядали Дуже мальовничо. Сайрес Сміт і його друзі милувалися красою природи, яку вона створює з такою легкістю, поєднуючи ліси й ріки. Вони просувалися вперед, і породи дерев мінялися. На правому березі ярусами піднімалися чудові дерева із сімейства ільмових — могутні в’язи, деревина яких довго не псується у воді, тому на них так і полюють кораблебудівники. Були тут і цілі гаї інших дерев, що належать до того ж сімейства, і кропив’яні дерева, плоди яких дають корисний прор дукт — олію. А ще далі Герберт примітив трохи лардизабалових дерев з гнучкими гілками; після вимочування у воді з них виходять чудові канати; і два-три стовбури чорного дерева — густого, темного кольору, з вигадливими прожилками.

В інших місцях, там, де легко пристати, човен зупинявся. І Гедеон Спілет, Герберт, Пенкроф, з рушницями напереваги, у супроводі Топа обстежували берег. Тут траплялася не Тільки дичина, але й корисні рослини, нехтувати якими пе випадало; юний натураліст був дуже задоволений, тому що він відкрив різновид дикого шпинату із сімейства лободових і безліч хрестоцвітих рослин, з роду капустяних, — їх, без сумніву, можна вирощувати, пересадивши на інший ґрунт; тут росли крес луговий, хрін, ріпа і невеликі, метр заввишки, покриті пушком, кущуваті рослини з коричнюватим насінням.

— Знаєш, що це за рослини? — запитав Герберт моряка.

— Та це ж тютюн! — вигукнув Пенкроф, якому, мабуть, доводилося бачити своє улюблене зілля тільки в трубці.

— Ні, Пенкрофе! — відповів Герберт. — Не тютюн, а гірчиця.

— Гірчиця так гірчиця, — сказав моряк, — але коли випадково, сипку, на очі тобі трапиться тютюн — не зневажай ним.

— Знайдемо і його коли-пебудь! — зауважив Гедеоп Спілет.

— От було б добре! — зітхнув Пенкроф. — Справді, того дня у пас на острові тільки пташиного молока не вистачатиме!'

Вони ретельно викопували різні рослини, переносили їх у пірогу, з якої не виходив Сайрес Сміт; він сидів у ній і про щось міркував.

Журналіст, Герберт і Пенкроф висаджувалися кілька разів то на правому, то на лівому березі. Правий 'був не такий крутий, а лівий більш лісистий. Інженер визначив за компасом, що від першого закруту ріка тече з південного заходу на північний схід майже по прямій лінії впродовж трьох миль. Можливо, далі її течія мінялася, і вона повертала па північний захід, до відрогів гори Франкліна, звідки, мабуть, і починалася.

Гедеонові Спілету вдалося спіймати на березі двох самців і двох самок із сімейства курячих. То були птахи з довгими і тонкими

дзьобами, довгою шиєю, короткими крилами і без ознак хвоста. Герберт не помилився, визначивши, що це скритохвости, і відразу вирішили, що вони стануть першими мешканцями майбутнього пташника.

Але досі рушниці мовчали, і тільки коли з’явився красивий птах, схожий па зимородка, в лісах Далекого Заходу пролунав перший постріл.

— Впізнаю його, — крикнув Пенкроф, рушниця якого неначе сама вистрілила.

— Кого ви впізнаєте? — здивувався журналіст.

— Та птаха! Він-то й ушився від нас, коли ми вперше досліджували острів, — иа його честь ми охрестили ліс!

— Жакамар! — вигукнув Герберт.

І правда, це був жакамар — прекрасний птах з досить твердим оперенням, що відливало металевим блиском. Кілька дробинок убили жакамара наповал, і Топ приніс його до човна, а за ним з дюжину чубатих папужок із сімейства париопалих, завбільшки з голуба; опередшя в них яскраво-зелене, півкрила — малинове, а на чубчику — білий обідок. Морякові належала честь вдалого пострілу, і він дуже пишався. Папужки смачніші жакамара, — його м’ясо жорсткувате, але Пенкрофа було важко переконати, що иа світі знайдеться дичина краща, ніж убитий ним жакамар.

О десятій годині ранку пірога опинилася біля другого закруту ріки — за п’ять миль від гирла. Мандрівники влаштували привал, поснідали і відпочили з півгодини в затінку високих красивих дерев.