Пригоди бравого вояки Швейка

- Дозвольте, пане капітане, - знову промовив кадет Біґлер, - насмілююся звернути вашу увагу на те, що роман Людвіґа Ґанґгофера у двох томах. Будь ласка, погляньте на титульну сторінку і переконаєтеся, що це роман у двох томах. У нас перший том, а у вас - другий, - продовжував скрупульозний кадет Біґлер. - Адже ясно, як Божий день, що наші 160 і 161 сторінки не відповідають вашим. У нас зовсім інший текст. Перше слово розшифрованої телеграми повинно бути «auf», а у нас вийшло «Неu»1. Тепер усім стало ясно, що Біґлер не такий уже й дурень.

____________________

1 Сіно (нім.).

- Я одержав другий том у штабі бригади, - сказав капітан Заґнер. - Очевидно, тут сталася якась помилка. Пан полковник замовив для вас перший том. Здається, - продовжував він так, немовби для нього все було ясно і зрозуміло ще до того, як він почав свою доповідь про надзвичайно простий спосіб шифрування, - в штабі бригади щось переплутали. Полк не повідомили, що йдеться про другий том, і тому так вийшло.

Кадет Біґлер тим часом переможно поглядав на всіх. Поручник Дуб пошепки сказав надпоручникові Лукашеві, що «Чорногузове крило з риб’ячим хвостом» здорово проїхалося по Заґнерові, краще вже й не можна.

- Дивний випадок, панове, - знову заговорив капітан Заґнер, зав’язуючи розмову, щоб якось порушити неприємну тишу. - В бригадній канцелярії сидять обмежені люди.

- Дозволю собі зауважити, - ще раз вискочив невтомний кадет Біґлер, йому знову захотілося похвалитися своєю мудрістю, - подібні речі строго секретного характеру не повинні б з дивізії надходити через канцелярію бригади. Інформації, що стосуються найбільш секретних справ армійського корпусу, треба передавати строго секретним циркуляром лише командирам дивізій, бригад і полків. Я знаю системи шифрів, якими користувалися під час воєн за Сардинію і Савойю, під час англо-французької облоги Севастополя, в час боксерського повстання в Китаї* і за останньої російсько-японської війни. Всі системи передавались…

- Нас це турбує, як торішній сніг, кадете Біґлере, - сказав капітан Заґнер з виразом невдоволення і презирства. - Безсумнівно одне: система, про яку ми говорили і яку я вам тут пояснював, це не тільки одна з найкращих, але, можемо сміливо сказати, одна з неперевершених. Хай тепер зашмарканці з усіх відділів контррозвідницьких штабів не тратять дарма сили. Вони здохнуть, а не прочитають нашого шифру. Це щось зовсім нове. Таких шифрів ще ніколи не бувало.

Наполегливий кадет Біґлер багатозначно кашлянув.

- Дозволю собі, пане капітане, - сказав він, - звернути вашу увагу на книжку Керікгоффа про військове шифрування. Цю книжку кожен може замовити у видавництві «Військового наукового словника». Там, пане капітане, докладнісінько описано метод, про який ви нам розповідали. Винахідником його є полковник Кірхер, він служив за Наполеона І в саксонських військах. Метод шифрування словами - це метод Кірхера, пане капітане. Кожне слово телеграми розшифровується на протилежній сторінці ключа. Метод був удосконалений поручником Фляйснером у його книжці «Handbuch der militarischen Kryptographie»1, яку кожен може собі купити у видавництві Військової академії у Вінер-Нойштадті. Будь ласка, пане капітане. - Кадет Біґлер сягнув до валізочки, витяг звідти книжку, про яку щойно говорив, і продовжував:

- Фляйснер подає цей же приклад. Ви всі можете в цьому переконатися. Ось він:

Телеграма. Auf der Kote, 228 Maschinengewehrfeuer linksrichten.

Ключ. Ludwig Ganghofer: «Die Sunden der Vater». Zweiter Band.

А тепер прошу, погляньте далі: Шифр: Sache - mit - uns - das - wir - aufsehen - in - die - versprachen - die - Martha… і так далі. Точнісінько, як ми чули хвилину тому.

Хто міг заперечити? Шмаркате «Чорногузове крило з риб’ячим хвостом» говорило правду.

В штабі армії хтось з панів генералів полегшив собі роботу. Відкрив книгу Фляйснера про військове шифрування, і справа готова.

____________________

1 Підручник військової криптографії (нім.).

Під час цієї розмови надпоручник Лукаш намагався подолати якесь дивне душевне хвилювання. Кусав губи, хотів щось сказати, але врешті почав говорити зовсім не те, що збирався.

- Не треба сприймати це так трагічно, - сказав він якось на диво нерішуче, - за час нашого перебування в таборі у Бруку-над-Літавою вже змінилося кілька систем шифрування депеш. Поки ми приїдемо на фронт, туди надішлють нові системи, але, я думаю, на фронті не буде коли бавитися розв’язуванням таких криптограм. Поки хтось із нас розв’язував би подібний шифрований взірець, від роти, батальйону або бригади не залишилось би і сліду. Практичного значення це не має.

Капітан Заґнер дуже нерадо притакнув головою.

- На практиці, - зазначив він, - принаймні з мого досвіду із сербського фронту, ніхто не мав часу розв’язувати шифри. Не скажу, щоб шифри не мали значення під час тривалого перебування в окопах, коли закопуємось у землю і чекаємо. А що шифри міняються, це також правда.

Капітан Заґнер відступав по усій лінії.