Пригоди бравого вояки Швейка

Цій смутній події поклав край сам поручник Дуб, який раптово з’явився і загорлав на Кунерта:

- Ти, певно, хочеш дістати ще кілька ляпанців?

Отже, справа була зовсім ясна, і капітан Заґнер прямо заявив поручникові Дубові:

- Кунерт від сьогодні прикріпляється до батальйонної кухні, а щодо нового денщика, то звернися до фельдфебеля-рахівника Ванєка.

Поручник Дуб козирнув і, виходячи, лише докинув Швейкові:

- Даю голову на відсіч, що вас не мине зашморг.

Коли Дуб вийшов, Швейк зворушливо і по-дружньому звернувся до надпоручника Лукаша:

- У Мніховому Градішті був теж такий самий пан. Він таке саме сказав іншому панові, а той йому відповів: «Зустрінемося під шибеницею».

- Ну й ідіот же ви, Швейку, - сказав надпоручник Лукаш, - але не смійте за своєю звичкою відповісти мені «Мельдую послушно, я дійсно ідіот».

- Frapant!1 - вигукнув капітан Заґнер, вихиляючись з вікна.

____________________

1 Ну й диво! (франц.).

Він радий був би в цю ж мить сховатися назад, але не встиг, бо кара Божа вже звершилася: під вікном стояв поручник Дуб.

Поручник Дуб висловив свій жаль з того приводу, що капітан Заґнер пішов, не вислухавши його думок стосовно наступу на Східному фронті.

- Щоб зрозуміти як слід цей колосальний наступ, - вигукував поручник Дуб до вікна, - ми повинні уявити собі, як розгортався наступ в кінці квітня. Ми мусили прорвати російський фронт і вибрали для цього прориву найвигідніше місце між Карпатами і Віслою.

- Я з тобою про це не сперечаюся, - сухо відповів капітан Заґнер і відійшов від вікна.

Коли за півгодини поїзд знову рушив далі на Сянок*, капітан Заґнер простягнувся на лаві і вдав, що спить, аби поручник Дуб не присікувався до нього із своїми висновками щодо наступу.

У вагоні, де їхав Швейк, бракувало Балоуна. Він випросив дозвіл обтерти хлібом казан, в якому варили ґуляш, і тому їхав сьогодні у вагоні, де везли польові кухні, в дуже незручному положенні: тільки-но поїзд рушив, Балоун влетів головою в казан, звідки тільки ноги його стирчали.

Але незабаром він пристосувався до нового становища, і з казана знову долинало таке плямкання, немовби їжак полював на тарганів, а трохи пізніше почувся благальний голос Балоуна:

- Прошу вас, братіки, заради Бога святого, киньте мені сюди ще шматок хліба, тут ще багато підливи.

Ця ідилія тривала до найближчої станції, куди 11-а рота приїхала з казаном, що вилискував, як та бляха.

- Хай вам Бог заплатить, друзі, - сердечно дякував Балоун. - Відколи я в армії, це вперше мені усміхнулося щастя.

Йому й справді пощастило. На Лупківському перевалі Балоун дістав подвійну порцію ґуляшу. Крім того, надпоручник Лукаш, вдоволений з того, що Балоун приніс з офіцерської кухні недоторкнутий обід, залишив йому добру половину. Балоун тепер був зовсім щасливий. Він чебиряв ногами, звісивши їх з вагона, і раптом уся військова служба здалася йому чимось теплим і родинним.

Ротний кухар почав його дурити, мовляв, у Сяноку їм зварять вечерю і ще один обід в рахунок тих вечерь і обідів, яких вояки не діставали протягом усієї поїздки. Балоун лише притакував головою і шепотів:

- Побачите, друзі, Господь Бог нас не покине.

Всі щиро сміялися, а кухар, присівши на польову кухню, заспівав:

Жупяйдія, жупайдас,
Не покине пан біг нас:
Хоч і кине у багно,
Та не дасть піти на дно,
І з лісів густих аж страх
Випровадить нас на шлях.
Жупайдія, жупайдас,
Не покине пан біг нас!

За станцією Щавне у видолинках знову почали з’являтися невеликі військові кладовища. З поїзда було видно цегляний хрест з безголовим Ісусом Христом, який позбувся голови при бомбардуванні залізничної колії.

Поїзд прискорював швидкість і мчав униз долиною до Сянока. Обабіч до самого обрію тягнулися численні зруйновані села.

Біля Кулашної внизу, в річці, лежав розбитий поїзд Червоного Хреста.

Балоун витріщив очі, його особливо вразили розкидані внизу частини локомотива. Комин угруз в залізничний насип і стирчав звідти, наче дуло двадцятьвісімки.

Це видовище привернуло увагу усього вагону, де їхав Швейк. Більш за всіх розхвилювався кухар Юрайда:

- Та невже ж вільно стріляти по вагонах Червоного Хреста?