Читаем ПРИКАЗКИ полностью

І ото вже я підріс,Літ де­ся­ток бу­ло;Дід хо­див ще без штанів,А батька й не бу­ло.То, бу­ва­ло, ко­ли хтоВ гості зап­ро­шає,То дід ся­де на по­луТа ме­не й пи­тає:«А хто ж, си­ну, піде з нас?»То я йо­го глад­жу:«Та хто б, - ка­жу, - не пішов,Все то їдно, - ка­жу. -Або я піду ту­ди,А ви сидіть, діду;Або ви собі сидіть,А я ту­ди піду».А зи­мою хо­лод­но,Нічим за­то­пи­ти,То й пи­тається дідунь:«Що, си­ну, ро­би­ти?»А що ж, - ка­жу, - тра ко­мусьЇхати в ду­би­ну!»То, бу­ва­ло, й ка­же дід:«Хто ж поїде, си­ну?»То я й ка­жу: «Хоч сидіть,А я не поїду!Хоч по­сид­жу я за вас,А ви їдьте, діду!»То, бу­ва­ло, й їде дід…А раз та­ки, в біса,Потягнувся вже і яЗа дідом до ліса.Тілько вхо­ди­мо у ліс,Аж ку­па ло­мач­чя!Я со­ки­рою гу-гуп! -Заєць з-під ло­мач­чя.А ми собі не страшкі!..«Гуттю-га!» - на зай­ця!Та жи­венько до ло­мач -Аж там сиві яй­ця.«Заберімо!» - «За­берім!»Зважили дрюч­ка­ми,То на­си­лу що згор­нувУ шап­ку ру­ка­ми.Ото я їх і приніс,А в нас на ту по­руРозквокталася сви­ня,Квокче ко­ло дво­ру.«Пійміть, діду!» Дід пійняв,Посадив на яй­ця…То ми ма­ли шість волів,Як орлів, від зай­ця.Зараз та­ки й зап­ряг­ли,Припічок зо­ра­ли,То та­ко­го ж, ка­жу, миТого хліба ма­ли!..Що як то вже нам женцівПрийшлося зби­ра­ти,То без­ру­кая якасьСама прий­шла жа­ти.І на­жа­ла ж во­на намТа кіп наск­ла­да­ла,І стеб­ла вже не бу­ло,А та іще жа­ла.«А що, си­ну? - ка­же дід. -Треба спо­га­да­ти,А де-то ми ті стир­тиБудем зак­ла­да­ти?»То, бу­ва­ло, я сид­жуТа й дідові рад­жу:«Адже у нас ко­мин е,На ко­мині! - ка­жу. -На ко­мині як скла­дем,То й не тра су­ши­ти,А на печі, як бог дасть,Будем мо­ло­ти­ти!»То, бу­ва­ло,свя­тий хлібАж ко­мин ко­ли­ше!..Їдна тілько нам біда,Що вклю­ну­лись миші.А кіт якось на по­луІз діду­нем грав­ся,Від діду­ня гиць на піч,В за­кут­ку зак­рав­ся…Та як хвос­том за­мах­нув -Жиди б йо­го з’їли! -То в по­мий­ни­цю стир­тиТак і по­летіли!


III


Перейти на страницу:

Похожие книги

Горний путь
Горний путь

По воле судьбы «Горний путь» привлек к себе гораздо меньше внимания, чем многострадальная «Гроздь». Среди тех, кто откликнулся на выход книги, была ученица Николая Гумилева Вера Лурье и Юлий Айхенвальд, посвятивший рецензию сразу двум сиринским сборникам (из которых предпочтение отдал «Горнему пути»). И Лурье, и Айхенвальд оказались более милосердными к начинающему поэту, нежели предыдущие рецензенты. Отмечая недостатки поэтической манеры В. Сирина, они выражали уверенность в его дальнейшем развитии и творческом росте: «Стихи Сирина не столько дают уже, сколько обещают. Теперь они как-то обросли словами — подчас лишними и тяжелыми словами; но как скульптор только и делает, что в глыбе мрамора отсекает лишнее, так этот же процесс обязателен и для ваятеля слов. Думается, что такая дорога предстоит и Сирину и что, работая над собой, он достигнет ценных творческих результатов и над его поэтическими длиннотами верх возьмет уже и ныне доступный ему поэтический лаконизм, желанная художническая скупость» (Айхенвальд Ю. // Руль. 1923. 28 января. С. 13).Н. Мельников. «Классик без ретуши».

Владимир Владимирович Набоков , Владимир Набоков

Поэзия / Поэзия / Стихи и поэзия
Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература