ПРИКАЗКИ

І ото вже я підріс,
Літ де­ся­ток бу­ло;
Дід хо­див ще без штанів,
А батька й не бу­ло.
То, бу­ва­ло, ко­ли хто
В гості зап­ро­шає,
То дід ся­де на по­лу
Та ме­не й пи­тає:
«А хто ж, си­ну, піде з нас?»
То я йо­го глад­жу:
«Та хто б, - ка­жу, - не пішов,
Все то їдно, - ка­жу. -
Або я піду ту­ди,
А ви сидіть, діду;
Або ви собі сидіть,
А я ту­ди піду».
А зи­мою хо­лод­но,
Нічим за­то­пи­ти,
То й пи­тається дідунь:
«Що, си­ну, ро­би­ти?»
А що ж, - ка­жу, - тра ко­мусь
Їхати в ду­би­ну!»
То, бу­ва­ло, й ка­же дід:
«Хто ж поїде, си­ну?»
То я й ка­жу: «Хоч сидіть,
А я не поїду!
Хоч по­сид­жу я за вас,
А ви їдьте, діду!»
То, бу­ва­ло, й їде дід…
А раз та­ки, в біса,
Потягнувся вже і я
За дідом до ліса.
Тілько вхо­ди­мо у ліс,
Аж ку­па ло­мач­чя!
Я со­ки­рою гу-гуп! -
Заєць з-під ло­мач­чя.
А ми собі не страшкі!..
«Гуттю-га!» - на зай­ця!
Та жи­венько до ло­мач -
Аж там сиві яй­ця.
«Заберімо!» - «За­берім!»
Зважили дрюч­ка­ми,
То на­си­лу що згор­нув
У шап­ку ру­ка­ми.
Ото я їх і приніс,
А в нас на ту по­ру
Розквокталася сви­ня,
Квокче ко­ло дво­ру.
«Пійміть, діду!» Дід пійняв,
Посадив на яй­ця…
То ми ма­ли шість волів,
Як орлів, від зай­ця.
Зараз та­ки й зап­ряг­ли,
Припічок зо­ра­ли,
То та­ко­го ж, ка­жу, ми
Того хліба ма­ли!..
Що як то вже нам женців
Прийшлося зби­ра­ти,
То без­ру­кая якась
Сама прий­шла жа­ти.
І на­жа­ла ж во­на нам
Та кіп наск­ла­да­ла,
І стеб­ла вже не бу­ло,
А та іще жа­ла.
«А що, си­ну? - ка­же дід. -
Треба спо­га­да­ти,
А де-то ми ті стир­ти
Будем зак­ла­да­ти?»
То, бу­ва­ло, я сид­жу
Та й дідові рад­жу:
«Адже у нас ко­мин е,
На ко­мині! - ка­жу. -
На ко­мині як скла­дем,
То й не тра су­ши­ти,
А на печі, як бог дасть,
Будем мо­ло­ти­ти!»
То, бу­ва­ло,свя­тий хліб
Аж ко­мин ко­ли­ше!..
Їдна тілько нам біда,
Що вклю­ну­лись миші.
А кіт якось на по­лу
Із діду­нем грав­ся,
Від діду­ня гиць на піч,
В за­кут­ку зак­рав­ся…
Та як хвос­том за­мах­нув -
Жиди б йо­го з’їли! -
То в по­мий­ни­цю стир­ти
Так і по­летіли!

III