ПРИКАЗКИ

Їздив дідич за гра­ни­цю,
Назад по­вер­тає -
От гу­мен­ний на гра­ниці
Пана і вітає.
Поклонився, привітав­ся.
«А що там, Іва­не?»
А гу­мен­ний йо­му ка­же:
«Та все га­разд, па­не.
Одно тілько…» - «А що тілько?»
Дідич обізвав­ся.
«Та то, па­не, що ваш но­жик
Складаний зла­мав­ся».
«Ну! Зла­мав­ся, так зла­мав­ся,
Що там спо­ми­на­ти.
Певне, хлопці ма­ли гра­тись
Та й ма­ли зла­ма­ти?»
«Таки прав­да, яс­ний па­не!
Хлопці ізла­ма­ли,
Лиш не гра­лись, а си­во­го
Коня білу­ва­ли».
«А з чо­го ж то си­вий зги­нув?»
«Пані хо­ру­ва­ли,
За лікарст­вом як пог­на­ли,
То і підірва­ли».
«То і пані хо­ру­ва­ла?
Ах, бо­же мій, бо­же!
Що ж? Здо­ро­ва моя пані?
Говори, не­бо­же».
«Помоліться, па­не, бо­гу!
День лиш хо­ру­ва­ли,
А на дру­гий од по­жа­ру
Богу й ду­шу да­ли!»
«Од по­жа­ру?.. Що та­кеє?..»
«Просте, па­не, діло:
Як зай­няв­ся тік у па­на,
То все по­горіло!»
«Пані вмер­ла, все згоріло…
Будь здо­ров, Іва­не!..»
«А ще ж пан­на ва­ша вдо­ма,
Поверніться, па­не!»
«Що ж там, го­лу­бе Іва­не?
Як там бідна доч­ка?»
«А нічо­го, упо­ви­ла
Хлопця, як ли­ноч­ка!»
Спом’янув тут бідний дідич
Чорта і чор­ти­цю,
Плюнув з ли­ха, сів на брич­ку:
«Рушай за гра­ни­цю!»

ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ

Чи в Києві, чи в Пол­таві,
Чи в самій сто­лиці
З маз­ни­цею му­жик хо­дить
Помежи крам­ниці…
У крам­ни­цях, ку­ди гля­неш,
Сріблом-злотом сяє,
Мужикові то й бай­ду­же:
Він дьогтю пи­тає.
У де­сятії крам­ниці
Два купці сиділо…
І в де­ся­ту му­жик двері
Відхиляє сміло.
Відхилив: «Доб­ри­день, лю­ди!» -
І й за­чав пи­та­ти,
Чи не­ма у них при­най­мні
Дьогтю де про­да­ти.
А купці пе­рег­ля­ну­лись,
Стихача сміються;
«Здесь не де­готь, - йо­му ка­жуть, -
Дурні про­да­ються!..»
«Добре ж у вас тор­гу­ва­лось,
Що все розійшло­ся
І на про­даж тілько два вас
В скле­пу зос­та­ло­ся!..»

ЛОШАК