Притулок пророцтв

– Хочеш, щоб ми обоє тут розбилися?

Вона відкинулася назад, проте не сповільнила ходу.

– Поки цього не сталося, думаю, ти маєш право знати про мого батька. Він був серед студентів політехнічного університету, що протестували проти полковника Пападопулоса. Разом із Тедеску і Міроном Костою він був одним із восьмиста поранених. Втратив праве око і слух на правому вусі.

– То це ти його очі та вуха?

– Мій тато хотів стати терористом, як Ясон Тедеску і Мірон Коста, але відмовився приєднуватися до «Сімнадцятого листопада».

– Чому ж він натомість пішов у поліцію й організував там групу з питань боротьби з тероризмом?

– Він вірить у справедливість, а не в помсту. І виховав мене так, що я вірю в ті ж ідеї.

Авто на в’їзді до аеропорту «Геленікон» стояли дуже щільно, усі водії одночасно гуділи клаксонами. Коли Тія з’їхала на паркінг, поліція їх уже там чекала. Один із поліцейських їй відсалютував.

– Ми шукаємо молоду американку з блакитними очима і білявим волоссям, – пояснила Тія. – Відома під ім’ям Рейвен Слейд. – Поліцейські кинулися в переповнений зал очікування. – Тим часом, – озвалася вона, – ми маємо перевірити монітори камер спостереження.

Дуґан пішов за нею повз авіадиспетчерську службу до кабінету служби безпеки. Коли Тія, не постукавши, різко відчинила двері, якийсь пілот середнього віку випустив з обіймів брюнетку. Та злізла в нього з колін.

– Не хвилюйся, – заспокоїла дівчину Тія. – Нам потрібно переглянути записи з камер спостереження в залі очікування за останні два дні.

Пілот схопив свій кашкет і вибіг за двері.

Розрум’янена операторка камер спостереження опустила спідницю й почала набирати ключі доступу на комп’ютері.

– Отут останні два дні.

Вони з Тією схилилися над панеллю, розглядаючи, як туди-сюди ходять пасажири.

– Повільніше, – скомандувала Тія.

Операторка натиснула кнопку, і люди почали рухатися повільно й химерно.

– Стоп! – гукнув Дуґан. – Назад.

Дівчина відмотала назад. Він тицьнув на натовп, що напав на літнього охоронця. Молода білявка вислизнула від злої юрби і, наче то вже не вона, пішла до черги в касу. Та замість того щоб купити квиток, обернулась і пішла за іншою білявкою, нав’юченою багажем.

– Це Рейвен Слейд у залі відправлень, – сказав Дуґан, – проходить металодетектор.

Вони дивилися, як Рейвен краде сумочку жінки і кидає її собі в торбу.

– Іде в жіночу вбиральню, – сказав він.

Камера повільно обвела зал, тоді повернулася до входу у вбиральню.

– Отам вона, – сказала Тія, – йде собі, мов нічого й не було. Яка класна клієнтка. Треба її взяти.

– Стоп, – Дуґан обернувся до операторки камер спостереження. – Коли це було записано?

– Сьогодні вранці.

– Тоді наша курочка вже вилетіла з курятника.

Тія кивнула.

– Можливо. Треба дізнатися, чи та обкрадена білявка подала заяву про крадіжку в службу охорони.

Ідучи до дверей, вона повернулася до операторки.

– Перепрошую, що зіпсували вам романтичну інтерлюдію.

У кабінеті служби безпеки за скляною стіною Дуґан вказав на розпатлану блондинку, яка лупила кулаком по стійці.

– От де наша жертва! Пішли розпитаємо її.

Тія кинулася так швидко, що він ледве встиг за нею. Вона влетіла у кімнату і показала свій значок.

– Я з міністерства громадського порядку. Що це за жінка і чого вона хоче?

– Заявляє, що її сумочку разом із паспортом, кредитками й авіаквитком викрали сьогодні зранку. Вимагає, щоб ми повідомили про це американське посольство.

– Як вас звуть? – запитала Тія жінку.

– Марша Вудс, – вереснула та. – Я громадянка Америки і вимагаю, щоб ви з цим розібралися!

Дуґан бачив, що Тія потроху закипає.

– Вибачте, але якщо у вас американське громадянство, я вам нічим не допоможу.

Він силкувався не всміхатися.

– Можете підтвердити свою особу?

– Документи були в сумці.

– Чи є щось інше, де вказано ваше ім’я? – запитав Дуґан.

– Якби я знала, що мене обкрадуть у бісовому грецькому аеропорту, то вибила б його собі на дупі.

– Я передам вашу справу офіційним каналам, – сказала Тія.

– Скажіть своїм чортовим каналам, що це я востаннє приїхала в цю кляту країну.

Губи Тії стиснулися в тонку лінію. Вона вказала на одного з поліцейських.

– Він відвезе вас у посольство, де ви зможете подати скаргу.

– А що з моїм рейсом до Колумбуса, штат Огайо?

– Є інші рейси, – сказала Тія. – Я вас запевняю, що особисто розберуся з цим питанням негайно.

Дуґан повернувся й разом із Тією вийшов із пасажирського залу. Знав, що «негайно» означає, що вона відкладе справу цієї неприємної жінки, і Марша Вудс дістанеться додому якраз на Різдво.

Тія клацнула пальцями.

– Тепер подивимося, яким рейсом полетіла Рейвен. Можливо, вдасться відлучити її від церкви. Раджу тобі зателефонувати в прикордонно-митну службу США, щоб її затримали, коли літак приземлиться в Колумбусі.

– Я спробую.

Дуґан набрав номер кабінету Елізабет у Нью-Йорку на захищеному телефоні.

– Хто це? – почувся її голос у слухавці.

– Кимвал, це Стоматолог. Якнайшвидше надішліть офіційне повідомлення у прикордонно-митну службу, щоб вони перехопили молоду американку, яка прибуває рейсом із грецьких Афін у Колумбус, штат Огайо. Вона користується викраденими документами на ім’я Марша Вудс.