Пси господні

Юнак не встиг зреагувати. Несподівано з правого боку перехрестя трактів за кілька десятків кроків від нього вискочила група вершників на рисі, іржання коня заглушило її раніше, тож несподіванка була повною. Щоб уникнути зіткнення, найманець різко смикнув поводи, жеребець затанцював, Катаріна, яка ледь трималась сідла, впала, дивом уникнувши копит, і перш ніж хтось встиг розкрити рота, збоку в них на повній швидкості врізалися коні домініканців. Останнім, що запам'ятала дівчина, було здивоване обличчя капрала, який очолював солдат і не очікував такої незвичайної кавалькади на безмовній нічній дорозі до Гессена.

– Папісти! Шеволежери[22], бий! – пролунав пронизливий голос капрала, пронизуючи стогони перших поранених, брязкіт витягнутої зброї, іржання збуджених коней і крики кавалеристів.

Домініканці та невідомі солдати кинулися один одному до горла, мов скажені пси.

Шенк миттєво зіскочив з жеребця, що піддався паніці, схопив ошелешену Катаріну під пахви і потягнув за собою з раптово повсталого поля бою.

– Ти нічого не зламала?! – крикнув він, перекрикуючи галас.

Катаріна невпевнено похитала головою.

– Тоді ходу! – крикнув хлопець.

Вони підірвалися і почали бігти між деревами. Рапіра, яку вони взяли раніше, тільки заважала Катаріні бігти, тому вона кинула її в кущі. Не встигли вони відбігти й на чверть милі, як звуки бою скінчилися. Ліс був негустий, упереміж з невеликими соснами, тож вони швидко зрозуміли, що той, хто виграв сутичку, кинеться в погоню верхи.

Наздогнали їх на невеликій галявині, яку перекрили з двох боків. П'ятеро домініканців на величезних бойових конях, ступаючи рівно, наче на параді, підштовхнули їх під порослий мохом валун посеред перешийка. Всі були брудні від крові, деякі поранені. Шенк сховав Катаріну за спину і, міцно зціпивши зуби, витягнув меча. Вмить він зрозумів, що відступати нікуди. Вершники зупинилися, як по команді.

– Ти Готфрід Шенк, чи не так? – Це був Тіленхайм. Найманець з дівчиною ледь впізнали його без ряси, в обладунках, з спітнілим обличчям, вимазаним кров'ю та пилом і вкритим кількаденною щетиною.

Шенк не вважав за потрібне відповідати. Домініканець зіскочив з коня, зупинився на безпечній відстані і витер обличчя тильною стороною рукавички, ніби намагаючись відкласти рішення.

– Ти завдав нам багато клопоту. Ти навіть уявити собі не можеш, скільки. Але я дам тобі шанс: відпусти дівчину, і ми тебе відпустимо.

Шенк мовчав. Катаріна почала боятися, що він віддасть її без бою.

– А чому я маю її віддавати? – нарешті тремтячим голосом вимовив найманець. Попри всі зусилля, він не міг цього тремтіння опанувати.

– Тому що ти нас боїшся, і правильно робиш, – не задумуючись, відповів Тіленхайм, порсаючись у кишенях, ніби щось шукаючи. – Тому що це небезпечно, тому що це тягар для вас, від якого ми звільнимо. Я знаю, що вам обіцяли заплатити. Ви її не отримаєте, але вам все зійде з рук. Ви зможете померти так, як вважаєте за потрібне, або жити так, як підказує ваша совість; мене це не цікавить, бо ми ніколи не зустрінемося.

– Що ти хочеш з нею зробити?

– Це вже не твоя справа. Ані плани, ані наміри Ордену не повинні цікавити тебе, якщо ти маєш хоч трохи....

– Господи! Вони тут! Вони тут!

Раптом вони почули гучний голос. Це був Світлий.

Досвід Шенка не підвів його. Перестрілка на перехресті тривала надто недовго, щоб закінчитися загибеллю всіх озброєних людей, тому найманець сподівався, що за ченцями з'явиться погоня. Він не розчарувався. На галявину вискочив загін вершників, яких привів надійний провідник, тих самих, що зав'язали бій на узбіччі, а тепер, на додачу, палали жагою до вбивства. Однак цього разу домініканці були готові.

Зчинилося справжнє пекло. Одного з кавалеристів буквально змело з коня, хоча його ніщо не зачепило; інший почав нестямно кричати і з перекошеним у пароксизмі страждання обличчям сповз із сідла; на третьому загорівся одяг, тож він теж здійняв крик, утворивши з попереднім моторошний двоголоссям жахливий хор. Однак вершників було багато. Пролунали постріли, одного з монахів поранило в плече, і він похитнувся на коні. Перш ніж решта встигла зреагувати, сутичка перейшла в ближній бій.