Пси господні

Клопіт голландців у Німеччині полягає в тому, що вони не тільки не мають уявлення про звичаї, які панують тут, але й, вважаючи себе невідомо ким, нещадно звеличують себе над місцевими жителями. Подібні проблеми є і з науковцями, незалежно від національності та приналежності. Висновок полягає в тому, що голландські вчені, мабуть, були особливо неприємними. Тому, коли двоє з них з’явилися в стінах замку графа, видаючи себе за емісарів Лейденського університету, разом із групою вестфальських найманців із Клеве, Бергу чи Ліппе, Даніель був не на жарт занепокоєний. Однак, не бачачи іншого виходу, він зробив гарну міну до поганої гри і запросив ведучих осіб певної кавалькади на вечерю, вдаючи, що присутність драгунів у синіх плащах у цій частині Німеччини є чимось цілком природним.

На обіді були присутні Бессерер, обидва вчені, і командир їхнього ескорту, чиє зловісне прізвище було Краузе (нім. "подряпина"). У той час як голландці, одягнені в імпозантні, але прості суконні сюртуки з мереживними пишними комірами прямо з гельдерландських мануфактур, здавалися відносно нешкідливими, кондотьєр одразу справив на Даніеля погане враження. Це була похмура особистість із важкою західною красою, густими бровами, великою бородою, коротко підстриженим волоссям і обов’язковим шрамом на щоці, який, однак, не виглядав так, ніби він зробив його навмисно, відповідно до моди найманців. Краузе не розлучався зі своїм мечем аж до обіду, що було грубим вчинком, який зводив хазяїна з розуму, і хоч під ремінною бронею[6] він був одягнений у цілком пристойне вбрання, було видно, що воно не парадне.

– Як ми вже згадували, – сказав один із голландців, брюнет, характерно гортанно вимовляючи звуки, що було стерпним для північних німців, але була просто жахливим тут, на півдні – ми прибули з Лейденського університету, тому маємо дуже довгу дорогу позаду себе. Далі ярмарку в Роттердамі ми зазвичай не їдемо, – пожартував він, але Даніель зовсім не сміявся, лише змусив себе чемно скривитися. – Як ми вже згадували, я магістр Пітер ван дер Ельзевейр, а мій молодший компаньйон – бакалавр Крістоф Ейве, – продовжував він, чомусь повторюючи те, що вже сказав у дворі. – Вам, мабуть, дуже цікаво, чому ми сюди прибули. Що ж, ми прибули за дуже важливою справою, яку хочемо вирішити якомога швидше та якісніше. Це питання є надзвичайно важливим.

– Ви прибули сюди з приводу, так, так, це я вже це знаю. А в чому саме справа?

– Ми хочемо взяти вашу доньку на навчання до нашого університету, – відповів білявий Ейве, заговоривши вперше з початку вечері.

Ван дер Ельзевейр зиркнув на нього.

– Розумію, – сказав граф і кивнув, хоча нічого не зрозумів. – А якщо можна запитати, чому з усіх дівчат у Німеччині ви обрали саме мою доньку? І звідки прийшла дивна ідея відправити дівчину на навчання? – звернувся він до Ейве, навіть не питаючи, про кого йдеться, бо легко було здогадатися, що це Катаріна, а не Регіна, яка була одружена вже два роки і була зараз вагітна, і яка не робила таких жахливих вчинків, як її молодша сестра.

Другий скривив губи й посмикував вуса, намагаючись усією своєю поставою показати, що він важлива особа і все знає, але не розповідає. Даніель був більш ніж на жарт розлючений.

– Панове вчені, я не хочу бути грубим чи різким, але, або ж ви негайно поясніть мені, що ви тут робите, або я буду змушений попросити вас залишити мої землі.

Ван дер Ельзевейр був збентежений.

– Ми маємо підстави вважати, що ваша дочка має деякі унікальні таланти, які нас дуже цікавлять. Чи могли б ви розповісти нам, що саме сталося тут наприкінці минулого року? Власне на чутках про ці події ми сюди і приїхали.

– Ні, не міг би. Прошу вас ясно пояснити справу.

Даніель внутрішньо здригнувся від думки про те, як швидко мала поширитися новина, адже чутки про листопадові події дійшли не лише до шведської розвідки, а й до далекої Республіки Семи Провінцій.

– Ми вважаємо, що ваша донька має певні здібності, які можуть допомогти розвинути нову галузь алхімії…

– Яку саме?

–  …новий напрямок алхімії, який був створений у нашому університеті. – У голосі Ельзевейра була гордість. – Це передбачає свідому модифікацію структури ефіру. На жаль, я не можу розповісти нічого більше, але гарантую, що це захоплююче наукове питання.

Граф не знав, що відповісти, тому мовчав. Принаймні вони були зрозумілі, якщо те, що вони сказали, можна назвати зрозумілим.